…Він любив котів і дайкірі, у молоді роки займався боксом, був гірськолижником, яхтсменом, мисливцем, снайпером, військовим кореспондентом, заходив у клітки з левами, обожнював сафарі, ловив акул, мав чотири пристрасні шлюби, пройшов дві світові війни, був поранений, побував в численних аваріях, двох авіакатастрофах та ледь не загинув під час лісової пожежі, переніс малярію, сибірську виразку, гепатит, безліч переломів та струсів мозоку, а в результаті покінчив життя самогубством застрелившись з рушниці…
Близькі називали його Папою. Людина, саме життя якої може стати сюжетом захоплюючої книги, увійшов в історію як один з найвизначніших письменників, володар Пулітцерівської та Нобелевської премії з літератури.
Ви вже здогадались, хто цей невгамовний шукач пригод.
Ернест Хемінгуей.
21 липня, до дня народження письменника, читаємо про цікаві факти з біографії та згадуємо улюблені цитати.
Ймовірно, неспокійне життя Ернеста - це такий протест, що затягнувся, проти намагання матері впливати на всі аспекти синового життя. Мати примушувала хлопчика співати у церковному хорі та грати на ненависній йому віолончелі, а вже у дорослому віці ніяк не хотіла бачити в синові дорослу й самостійну людину.
А може, справа у дідусевому вихованні – на 12-й день народження дідусь Хемінгуей подарував онукові рушницю. Хлопчик обожнював проводити час зі старим, слухати його оповідання. А ось до полювання та вправного володіння зброєю хлопця привчив вже батько, життя якого так само трагічно закінчилося самогубством.
Стати письменником Хемінгуей вирішив ще в шкільні роки, дебютувавши з невеличкими оповіданнями у шкільному журналі. А після школи він влаштувався репортером до газети The Kansas City Star, де завжди був у вирії місцевих кримінальних подій. Багато епізодів, сюжетів, характерів та діалогів з того періоду життя пізніше знайшли відображення у його творах.
Звичайно, він не міг оминути таку глобальну подію, як Перша світова. На фронт Хемінгуея не брали через поганий зір. Але він влаштувався водієм-добровольцем Червоного Хреста в Італії. Ну і звісно, знайшов першу-ліпшу можливість опинитись на передовіц, де потрапив під обстріл австрійських кулеметів. З нього вилучили 26 осколків, на ньому було більше 200 ран, але він вижив! Коли в 1919 Ернест повернувся в Америку, всі центральні газети писали про нього як про першого американця, пораненого на італійському фронті. А король Італії нагородив його почесною медаллю. Сам він про ту війну сказав так: «Я був великим дурнем, що поїхав на ту війну. Я думав, що ми спортивна команда, а австрійці – інша команда, і ми змагаємось»…. На фоні Першої світової війни розгортаються події одного з найвідоміших романів Хемінгуея «Прощавай, зброя!» (1929).
Коли розпочалась Друга світова війна, Ернест організував полювання на власному катері за німецькими підводними човнами в Карибському морі. Відновив свою журналістську діяльність в якості військового кореспондента, та брав участь у бойових та розвідувальних діях. Одного разу, увійшовши до французького міста раніше за командування, був вимушений відкрити вогонь по німцях. Згідно Женевської конвенції військові кореспонденти не мали права братися до зброї, тож йому світив трибунал, від якого його врятував той факт, що він воював на боці переможців. Все це Хем прокоментував досить грубо: «Коли почнеться наступна війна, я зроблю татуювання Женевської конвенції в себе на дупі задом наперед, щоб її можна було читати в дзеркалі».
У 1949 році Хемінгуей перебрався жити на Кубу і продовжив писати. Писав він, до речі, зазвичай простими олівцями (кажуть списував по 7 штук на день). Саме на Кубі у 1952 році він написав повість «Старий і море», за яку отримав Пулітцерівську, а згодом і Нобелівську премії.
Після виходу книги «Старий і море» особливо пронирливі кубинські рибалки вішали лапшу на вуха довірливим туристам, розповідаючи, що це вони й є той самий старий з повісті )))
Цікавий також такий відомий факт з біографії Хемінгуея, що він начебто страждав на манію переслідування – йому здавалось, що його усюди переслідують агенти ФБР, усюди жучки, розмови прослуховуються, пошта перевіряється. Його лікували за всіма законами психіатрії того часу у психіатричній клініці. Після сеансів електрошоку письменник втратив пам’ять та можливість творити…
Набагато пізніше, вже після смерті письменника, коли у 80-х роках було розсекречено архівну справу Ернеста Хемінгуея, виявилося, що за ним дійсно активно слідкувало ФБР, пошта дійсно перечитувалася, а телефони прослуховувались (у кожній манії напевно є частка “не манії”;))). Жучки були навіть у тій психіатричній лікарні.
У 1961 році, через декілька днів після виписки з клініки, Хем застрелився у власному будинку з улюбленої рушниці, не залишивши передсмертної записки. Модель цієї рушниці зараз називається Hemingway.
В 2011 році побачила світ книга Крейга Макдоналда «Вбити Хемінгуея», в якій розглядається інша версія смерті великого письменника.
В 1935 році Папі подарували незвичайного кошеня на ім’я Сноубол (Сніжок), на кожній лапці якого було по шість пальців. З того часу коти в будинку Хемінгуея не переводилися. Навіть зараз в будинку-музеї письменника у Флориді живе багато котів, серед яких з півсотні шестипалих нащадків Сніжка. Вони визнані національним надбанням. І зараз мільйони туристів зі всього світу їдуть подивитись на "котів Хемінгуея" )
Ну і цитати, як обіцяли:
Найкращий спосіб дізнатися, чи можете ви комусь довіряти, - це довіряти йому.
Усі люди поділяються на дві категорії: ті, з якими легко і так само легко без них, й ті, з якими складно, але неможливо без них.
Якщо дозволяти собі жартувати, люди сприймають тебе несерйозно. Ці самі люди не розуміють, що є багато речей, які неможливо витримати, якщо не жартувати.
Ті, хто воює на війні, - найкращі люди, і чим ближче до передової, тим більше чудових людей там зустрінеш; ті ж, хто розпочинає й веде війну, - свині, що думають лише про економічну конкуренцію і про те, як на цьому нагріти руки.
Ніколи не судіть про людину за його друзями. В Іуди вони були ідеальні.
Людині потрібно два роки, щоб навчитись розмовляти, й п’ятдесят, щоб навчитися мовчати.
Щастя – найкраща річ у світі, і для тих, хто вміє бути щасливим, воно може бути таким само глибоким, як смуток.
Не можу примиритися з думкою, що життя минає так швидко, а я не живу по-справжньому.
Отримуй інформацію про новинки
