Кошик
Thumbnail Image 1

Щира шахрайка

• Міжнародний бестселер

• Від автора «Ми були брехунами»

• Історія в дусі «Талановитого містера Ріплі»

Джул Вест Вільямс — вісімнадцятирічна сирота. Воліючи бути схожою на супергероїв із улюблених коміксів, вона навчилася майстерно копіювати чужі голоси й акценти, вправно битися й наслідувати зовнішність інших людей, буквально перевтілюючись у них. Несподівано Джул знайомиться із заможним подружжям Соколофф, яке просить дівчину відшукати їхню доньку-багатійку Імоджен, що покинула навчання й відпочиває на острові Мартас-Він’ярд. Джул та Імоджен стають подругами, і перша починає буквально перетворюватися на Іммі. У своєму прагненні бути кимось іншим дівчина заходить надто далеко. Тепер вона може назавжди втрати себе. А може, вона цього й прагне?..

 

Жанри: Сучасні зарубіжні автори

  • ISBN 978-617-12-4365-1
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2017

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

47 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Емілі Локгарт

Емілі Локгарт — відома американська письменниця, фіналістка Національної книжкової премії і призер Printz Award — премії Національної бібліотечної асоціації за найкращу книгу для молодих читачів, володарка нагороди від Guardian за найліпшу дитячу книжку та премії Goodreads. Її романи входять до списків бестселерів The New York Times, Publishers Weekly та The Wall Street Journal.

Інші книги автора

Не буду робити, як у відомому анекдоті про "всіх вбив адвокат". Не буду переказувати сюжет, який є трохи неочікуваний у кінці цієї історії. Як завжди, напишу про свої думки, які викликала книга. По-перше, вона така майже "підліткова", отже мені її читати вже може і не за віком. Але вона розповідає про багату американську родину зі страшними таємницями, приватний острів, про кохання, про брехню - все зроблено якісно, для гарних продажів та захоплення читачів ;) По-друге, не все так просто. Авторка іноді так якісно зображає переживання героїні через не зовсім звичні описи, що в мене навіть була така майже гра - знайди наступний, збери дівчину-лего до купи :) Наприклад, коли батько йде з родини, залишивши дочку, яка його дуже любила, героїня пише про цей момент так: "(батько) завів мотор. Потім він витягнув пістолета і вистрелив мені у груди. Куля пробила великий отвір, і серце викотилося просто у квітник. Кров ритмічно струменіла з моєї відкритої рани, з моїх вух, з моїх очей, з мого рота. На смак вона була схожа на сіль та на поразку. Яскраво-червоний сором від того, що мене не любили, просякнув траву перед будинком, каміння, стежини, сходи ґанку. Моє серце билося серед півоній, як риба на суші." Або дівчина сумує за померлою бабусею "Я почала танути - спершу голова і плечі, за ними стегна і коліна. Невдовзі я перетворилася на калюжу, яка просочувала візерунчасті бавовняні тканини. Я увібралася в ковдру, вкрила іржею металеві деталі її машинки..." Я також часто фізіологічно відчуваю почуття, дуже подібно, але рідко зустрічаю такі описи у літературі. У кого ще емоції мають смак, хто розуміє красиві алегорії, у кого сльози можуть текти з рук - читайте, вам сподобається. Ну і третє питання, можливо головне питання книги - може краще не пам'ятати? Не знати? Бути брехунами? Може тільки це врятує? Можливо мозок - наш найкращий друг - захистить, допоможе, забуде за нас те, що нам не потрібно...? Або правда - завжди краща? Треба все знати та пам’ятати? Я відповіді для себе не маю. Може ви знайдете – читайте, пишіть.

Раніше переглядали

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт