Кошик
Thumbnail Image 1

Безчестя

Від лауреата Нобелівської та Букерівської премій!

Професор Девід Лур’є не справляє враження на студентів, мало цікавих до англійської літератури ХІХ століття. У свої п’ятдесят два він уже двічі розлучений, однак не втрачає інтересу до жінок і шукає можливості задовольнити інтимні потреби. Рідко буває семестр, коли він не закохується в котрусь зі студенток. Проте інтрижка з Мелані Ісаакс вибиває його з усталеного ритму й веде до незворотних змін. Професор переїжджає до доньки в село, де й починається новий, надто складний етап у його житті…

 

Жанри: Сучасні зарубіжні автори

Добірки: Букерівська премія Серйозні романи для вдумливого читання

  • ISBN 978-617-12-3448-2
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2017

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

69 грн

Доступно у форматах

epub
txt
rtf
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Джон Максвелл Кутзее

Джон Максвелл Кутзее — південноафриканський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури, двічі лауреат Букерівської премії, автор тринадцяти романів, численних збірок автобіографічних і документальних есеїв.

Також у цій добірці

Не читайте у юному віці. До 30, а може краще до 40. Бо буде сумно. Це не звична історія "за кожним успішним чоловіком стоїть сільна жінка". Все набагато складніше. Так - є успішний чоловік. Так є його жінка - яка ніби у тіні, але ж насправді... Якщо почнете читати все ж таки - буде багато несподіванок, багато кохання у різних його проявах, драм великих та малих, багато сексу, іноді багато бруду. Буде історія незвичного браку - але ж якщо подумати - у кого брак можна назвати "звичним". Буде історія про "справжніх" друзів - але ж у кого хоч раз в житті не було зради кращого друга. Буде історія успіху - але хто ж не знає, який важкий шлях до нього. Буде трагедія неочікуванної самотності - але хто не був хоч раз самотнім навіть у кругу близьких та рідних. Все нібито незвично і банально одночасно - але заворожує, затягує, не відпускає. Отже - читайте, навіть до 30 :) Завжди краще переживати за чужі помилки та брати досвід у чужих трагедіях.
Руїни Бога. Кейт Аткінсон – прекрасний автор. Історія життя однієї людини – який випало прожити його у Європі 20-го сторіччя - не може бути тихою, спокійною та банальною. Кожна війна колись закінчується. Особиста, державна, Світова. Для когось перемогою, для іншого поразкою або навіть смертю. Або – мирною угодою, або капітуляцією. Закінчуються активні воєнні дії. Ніби все добре – ура! – але попереду починається не менш важкий період. Фаза прощення, вибачення. Фаза діалогів, фаза осмислення, розуміння. Дуже важка. На війні ти втратив час, частину життя, майно, або рідних, друзів, був вимушений робити страшні неприйнятні раніше речі. Ти навчився ненавидити або навіть вбивати людину за якоюсь ознакою, яка раніше не мала значення для тебе (інша раса, національність, віросповідання, політичні погляді, мова…). Не ти перший почав, ти захищав та захищався, ти герой, молодець, переможець. А тепер ти ще і повинен вибачити. Заявити на весь світ, що забув образи. Де взяти сили для цього вибачення??? Чи буде воно чесним, з чистою душою? І чому ти повинен це робити, ти що – Бог? Такий епізод з книги – 90-річний чоловік заселяється до будинку людей похилого віку. Після закінчення війни пройшло 60 років. Він вимагає замінити йому плиту Krupp на кухні на іншого виробника, бо цей німецький концерн в часи війни співпрацював з нацистами. Як ви до цього поставитесь? Посмієтесь? Пожалієте? Не зрозумієте? Підтримаєте? Зробили б так само? Почали б повчати – «треба пробачати»? А якщо із гармати Krupp збили літак з вами та вашими товаришами, які майже всі загинули? А ви вижили, але вимушені були приходити зі звісткою про загибель до вагітних жінок ваших друзів? Пробачили б з чистим серцем? Чесно? Герой книги Аткінсон прожив довге, насичене подіями життя. З маленького тихого хлопчика Тедді Тода з британської глибинки, який любив спостерігати за пташками, Доля зробила воєнного льотчика, тепер в нього інші пташки – залізні та з бомбами. Звісно, від цих бомбардувань гинули десятки та навіть сотні різних людей, але ж такий був час та такі завдання. Він воював з ворогом, на його очах гинули його товариші. Він не втратив здоровий глузд, він витримав жахіття, повернувся додому живий. Але морально назавжди був змінений війною. Не бажав згадувати ці страшні часи, але не міг не робити цього, не знаходив слів, не знав як пояснити все це вдома, рідним. Мирне життя виявилось складним не менше за воєнне, але вже з інших причин – як знайти розуміння з дружиною, з дочкою, онуками. І вже не ти – а тебе пробачають за щось. Кругообіг життя. Мені дуже сподобалась ця книга. Красива мова, талановито написано, цікаві нові факти, тримає в напрузі, багато персонажів. Але, що головніше для мене, розумію, що саме зараз треба читати про ту війну та про інші війни, про проблеми примирення та прощення після них. Бо, дай Бог, вони колись постануть перед нами, а чи стане у нас сил та бажання вибачати?
Спішу поділитися враженнями від щойно прочитаної книги. «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте. Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую. І з нетерпінням чекаю на продовження.

Раніше переглядали

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт