Кошик
Thumbnail Image 1

Білі зуби

Автор: Зеді Сміт

• Авторка – професор Нью-Йоркського університету

• Входить до 100 найкращих англомовних романів з 1923 по 2005 рік за версією журналу Time

Три культури, три сім’ї, три покоління і таке дивне й складне переплетіння доль… Відмінності здатні не тільки розділяти, а й поєднувати. Англієць Арчі Джонс і виходець із Бангладешу Самад Ікбал пліч-о-пліч проходять війну і стають добрими друзями. Пізніше життя зводить їх у мирний час і, наскільки б різними вони не були, — кращих товаришів просто немає. Самад допоможе Арчі знайти новий сенс у житті, бо у старого друга — великі проблеми: він виніс собі вирок напередодні Нового Року, — прискіпливо і детально, як і звик робити всі свої справи, запланував самогубство. Арчі вирішив покінчити з цим усім раз і назавжди, тому в машині, яка наповнювалась чадним газом, у кулаках міцно стиснув свої бойові нагороди і свідоцтво про шлюб: він хотів забрати свої помилки із собою. Його відволікли голуби і власник крамниці, до якої його авто заблокувало під’їзд. Бо хтось десь вирішив, що Арчі Джонс повинен жити…

Ця книга жива, гостра, істерично смішна і непереборно сумна. Хвацько закручена історія про сімейне життя, про те, як легко змиритися з нездатністю до дії і щастя, про еміграцію внутрішню і зовнішню, про взаємини з дітьми, батьками, совістю, вірою, про свідків Єгови і божевільних захисників природи, про асиміляцію та коріння, про генетику і життєві недоладності.

Жанри: Сучасні зарубіжні автори Психологічна проза

Добірки: Сімейні саги Рідліст 2018 - що почитати у новому році

  • ISBN 978-617-12-3766-7
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2017

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

82 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf

Скачати уривок

Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Зеді Сміт

Зеді Сміт — англійська письменниця. У 2003 році потрапила до 20-ки найкращих молодих авторів за версією журналу Granta. Штатний професор Нью-Йоркського університету. Закінчила Кембріджський унів+ерситет за спеціальністю «англійська література». Почала публікувати оповідання ще студенткою. Пише есе про літературу, кіно, сучасну музику. 

Також у цій добірці

Велика родина, багато поколінь, красивий дім мрії, з шикарною верандою. Ідеальна картинка життя американської сім'ї. Але... Завжди це "але" виводить нас за межі спокою. Кожен член родини - має свою роль у розвитку історії. Оцінки цієї ролі - залежить від критеріїв оцінювачів. Для когось - це ідеальна блакитна гойдалка, для когось - страшенно спаплюжена дерев'яна. Для когось - це історія незвичайного кохання, яке почалось "одного зеленого дня", для іншого - це нав'язана незворотня хворобливазалежність. Кожному своє. Читайте, оцінюйте самі.
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.
От уявіть – на ваші Хрестини як гість приходить чоловік, який не знайомий особисто майже ні з ким (і навіть з вашою мамою, а батька випадково іноді бачить в коридорах на роботі). Приходить без запрошення. Не знає навіть – якої статі дитина народилась, її ім’я. Приходить з подарунком на дитяче свято – з великою пляшкою джину та з глибокою втомою від власного подружнього життя та з майже ненавистю до своєї дружини. Просто стукає у двері – та приєднується до свята. Чавить апельсиновий сік та теревеніть із гостями, а потім -несподівано, таємно пристрасно цілує вашу маму з немовлям на руках у дальній кімнатці. Ця подія назавжди змінює життя двох родин – вашої та його. Цей візит – зруйнує ці родини та переверне життя чотирьох дорослих та шістьох дітей (ну і ваше звісно). Що ви зробите у такому випадку? Важке питання. А Енн Пратчет – написала чудову автобіографічну книгу «Співдружність». Доволі сміливий крок - описувати 50-річну історію своєї родини, з багатьма таємницями та трагедіями, з описом своїх почуттів. З іншого боку – історія типова, мільйони чоловіків та жінок знаходять один одного, женяться, розстаються, знову женяться, заводять тайні романи, інтрижки, виховують своїх та прийомних дітей. І насправді – роман саме про них – шістьох дітей, які за волею дорослих стали жити разом та стали «родичами», хоча насправді скоріше – «небратами» та «несестрами». Як їм живеться, що вони відчувають, ким виростуть, яку долю їм запрограмували їх нестандартні родини, яка трагедія їх об’єднає , і взагалі – до чого тут бджоли та апельсини – почитайте.
Руїни Бога. Кейт Аткінсон – прекрасний автор. Історія життя однієї людини – який випало прожити його у Європі 20-го сторіччя - не може бути тихою, спокійною та банальною. Кожна війна колись закінчується. Особиста, державна, Світова. Для когось перемогою, для іншого поразкою або навіть смертю. Або – мирною угодою, або капітуляцією. Закінчуються активні воєнні дії. Ніби все добре – ура! – але попереду починається не менш важкий період. Фаза прощення, вибачення. Фаза діалогів, фаза осмислення, розуміння. Дуже важка. На війні ти втратив час, частину життя, майно, або рідних, друзів, був вимушений робити страшні неприйнятні раніше речі. Ти навчився ненавидити або навіть вбивати людину за якоюсь ознакою, яка раніше не мала значення для тебе (інша раса, національність, віросповідання, політичні погляді, мова…). Не ти перший почав, ти захищав та захищався, ти герой, молодець, переможець. А тепер ти ще і повинен вибачити. Заявити на весь світ, що забув образи. Де взяти сили для цього вибачення??? Чи буде воно чесним, з чистою душою? І чому ти повинен це робити, ти що – Бог? Такий епізод з книги – 90-річний чоловік заселяється до будинку людей похилого віку. Після закінчення війни пройшло 60 років. Він вимагає замінити йому плиту Krupp на кухні на іншого виробника, бо цей німецький концерн в часи війни співпрацював з нацистами. Як ви до цього поставитесь? Посмієтесь? Пожалієте? Не зрозумієте? Підтримаєте? Зробили б так само? Почали б повчати – «треба пробачати»? А якщо із гармати Krupp збили літак з вами та вашими товаришами, які майже всі загинули? А ви вижили, але вимушені були приходити зі звісткою про загибель до вагітних жінок ваших друзів? Пробачили б з чистим серцем? Чесно? Герой книги Аткінсон прожив довге, насичене подіями життя. З маленького тихого хлопчика Тедді Тода з британської глибинки, який любив спостерігати за пташками, Доля зробила воєнного льотчика, тепер в нього інші пташки – залізні та з бомбами. Звісно, від цих бомбардувань гинули десятки та навіть сотні різних людей, але ж такий був час та такі завдання. Він воював з ворогом, на його очах гинули його товариші. Він не втратив здоровий глузд, він витримав жахіття, повернувся додому живий. Але морально назавжди був змінений війною. Не бажав згадувати ці страшні часи, але не міг не робити цього, не знаходив слів, не знав як пояснити все це вдома, рідним. Мирне життя виявилось складним не менше за воєнне, але вже з інших причин – як знайти розуміння з дружиною, з дочкою, онуками. І вже не ти – а тебе пробачають за щось. Кругообіг життя. Мені дуже сподобалась ця книга. Красива мова, талановито написано, цікаві нові факти, тримає в напрузі, багато персонажів. Але, що головніше для мене, розумію, що саме зараз треба читати про ту війну та про інші війни, про проблеми примирення та прощення після них. Бо, дай Бог, вони колись постануть перед нами, а чи стане у нас сил та бажання вибачати?

Раніше переглядали

Вхід на сайт