Кошик
Thumbnail Image 1

Скриня для гетьмана

Третя книга про капітана Жеграя Клим Жеграй, колишній поліцейський, а нині — сищик, їде до Берліна з надважливою місією. Генерал Бусло, який доручив йому цю справу, дізнався, що на гетьмана Скоропадського планується замах. Жеграй має попередити вбивство керманича, але йому відомі тільки прізвища терористів. Як їх знайти у великому місті? Генерал радить йому почати пошуки з фірми «Аусфур Ґезельшафт», яка скуповує зерно в Україні. Пробравшись уночі до їхньої контори, Жеграй знаходить секретні документи про продаж... цукрової пудри. Досвідчений сищик розуміє, що випадково натрапив на слід торговців наркотиками. Йти до них — усе одно що смикати тигра за вуса. Але часу для роздумів у Жеграя немає...

Жанри: Детективи

Добірки: Коронація слова - переможці та призери

  • ISBN 9786171295483
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2022

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

65 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Василь Добрянський

Василь Добрянський — прикарпатський письменник, журналіст, що пише під псевдонімом Борис Крамер, володар чисельних нагород та відзнак, зокрема Гран-прі (перша премія) в номінації «Романи» Міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики «Коронація слова» — 2019 за роман «Зламані сходи».

Також у цій добірці

Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт