Кошик
Thumbnail Image 1

Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Евелін переживає глибоку особисту кризу. Вона знайомиться зі старенькою Нінні, яка, попри важку долю, не втрачає жаги до життя. Нінні розповідає Евелін історії їхнього містечка: про дівчину, яка після загибелі брата знаходить сили жити далі; про розбите серце красуні Рут; про мандрівного робітника, який закохався в Рут; про безробітних, яких у кафе «Зупинка» годували безкоштовно... Ці історії мають таку силу, що змінюють на краще життя тих, хто їх читає.

Жанри: Сучасні зарубіжні автори Психологічна проза

Добірки: Читаємо у травні Сімейні саги

  • ISBN 978-617-12-0091-3
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2015

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

50 грн

Доступно у форматах

epub
txt
rtf
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Також у цій добірці

Ця книга не для любителів екшену - хоч в анотаціях пишуть і про детектив, і про трилер, і про 5 загадкових смертей. Ця книга не розвивалка для підлітків - хоч і є драматичною історією дорослішання 13-річного хлопця в Америці 60-х років. Ця книга не для поціновувачів мелодрами - хоч любовних ліній багато, вони світлі, пристрасні, банальні і трагічні одночасно. Ця книга не для фанатів історії - хоча Друга Світова війна та її наслідки має величезний вплив на життя головних героїв. Ця книга не про релігію - хоча Ви багато дізнаєтесь про нюанси життя родини пастора-священика Методистської церкви та прочитаєте описи не однієї проповіді. Ця книга не про дискримінацію - хоча тут є булінґ, бідні, багаті, чорношкірі, індіанці, гомосексуалісти та жінки, що борються за свої права. Ця книга - про ВСЕ це разом. Вона для всіх, але не всім припаде до смаку. Така книга - що одночасно питає в тебе поради, оцінює тебе та дає надію. Вона описує жахливі події - і майже кричить “Дивись, якщо вони вижили, витримали після аж такого, невже ти не зможеш? Невже тобі не стане сил вибачити, невже ти не зможеш жити знову, жити яскраво, жити для себе та інших? Невже ти думаєш, що тобі найгірше за всіх?” І ти можеш або погоджуватись, або сперечатись. Ти можеш бути слабким для того щоб простити, можеш як мама героя - втекти на якійсь час та бажати помсти. Ти можеш бути сильним, щоб щиро вибачити та сказати, як тато Френка “Я так втомився від злості, синку”. Або навпаки, вважати сильною людину, що захищає себе та родину, а слабкою - ту, що хоче миру та закінчити особисту війну. Ти захопишся книгою, як голлівудським блокбастером, або будеш пропускати багаточисельні сцени релігійної тематики. Ти знову згадаєш, що Бог завжди поряд, ніколи не зрадить, що ти ніколи не один. Ти знову зрозумієш, як багато люди роблять заради того, щоб знайти іншу єдину свою людину і не бути ніколи одному, і як багато потім потерпають від зрад та нелюбові. Точно покопирсаєшся в собі, в голові та думках, в своїх відносинах або в історіях близьких, щось обов’язково покритикуєш. Або просто будеш разом з головним героєм вираховувати вбивцю та насолодишься детективною складовою. Але ти точно не будеш байдужим. І ще - головне, знову впевнишся, що треба бути вдячним за все у своєму житті. Бо навіть погане колись закінчується - і в результаті ти отримуєш або щастя, або урок.
Велика родина, багато поколінь, красивий дім мрії, з шикарною верандою. Ідеальна картинка життя американської сім'ї. Але... Завжди це "але" виводить нас за межі спокою. Кожен член родини - має свою роль у розвитку історії. Оцінки цієї ролі - залежить від критеріїв оцінювачів. Для когось - це ідеальна блакитна гойдалка, для когось - страшенно спаплюжена дерев'яна. Для когось - це історія незвичайного кохання, яке почалось "одного зеленого дня", для іншого - це нав'язана незворотня хворобливазалежність. Кожному своє. Читайте, оцінюйте самі.
Шокуючі історії. На обкладинці написано "Історії, які неможливо (не) прочитати". Я не прочитала, бо дуже під враженням, аж до фізичної відрази. Десь історії на восьмій відклала книгу в сторону і не змогла до неї повернутися. Ті що проичтала, не забуду )) Я так розумію, ефект досягнуто )
Не дивлячись на незвичайний науково-фантастичний сюжет, це книга про звичайне справжнє кохання. Про буденну родину з кавою, рогаликами, дрібними сварками та великими трагедіями з одного боку, і про чоловіка та жінку, що не просто кохають, а ніби створюють одне одного й те єдине спільне ціле, яким є їх життя. Про спорідненість душ. Оригінальний, романтичний і вишуканий роман.
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.
Муракамі – це така інтелектуальна попса. Без образ. Попса – це те, що знають та читають мільйони. Інтелектуальна – бо кожен з мільйонів находить в цій прозі якійсь моменти для себе. Роман про безбарвного Цкуру – не просто історія про 36-річного японця, що вирішив розібратися з образами молодості. Більше, ніж складні перипетії його долі, відторгнення друзів, сумніви в вартості себе як людини, майже самогубство, елементи магічного впливу (ну це ж Муракамі ;)) – мене зацікавило дослідження суті іншої банальності. Зазвичай у книгах – все стається заради Кохання або Грошей, цих двох рушійних сил світу. В цій – головною цінністю, головним раєм, головним адом, головним Богом та головним дияволом є інше. Несподівано – це Дружба. Безбарвний головний герой Цкуру в юності стає одним з п’ятірки “кольорових” друзів. Він цінує відносини і цих людей – понад усе. Він щасливий бути з ними. Він вважає себе вартісним тільки в складі цього п’ятикутника. Він будує своє життя, звички, почуття – тільки з огляду на те, щоб не завадити та не зламати цей його рай. І думає – що теж саме роблять та відчувають інші друзі. Але ж… Це прокляте життєве “але”. В один “непрекрасний день” – Синій, Червоний, Біла та Чорна (такі прізвиська за кольором прізвищ мають його друзі) – повністю рвуть з ним зв’язок. Без пояснень. Без причини, які він зміг би зрозуміти. У Цкуру рушиться світ, він майже помирає. Все його подальше існування, дорослішання, відносини з людьми, невдачі у особистому житті – є результатом цієї незрозумілої образи, цього “вигнання з раю” друзями. Йому дуже важко – бо свою особистість він вважає безбарвною та пустою, вартісною тільки як тло для кольорів його друзів, яких він вважає ідеальними і які покинули його… 16 років по тому, завдяки його новій дівчині він вирушає у подорож, яка відкриває йому, вже дорослому, очі на несподівані таємниці минулого. І як завжди, не все то золото, що блищіть. Не треба очаровуватись – щоб не розчаровуватись. Не всі “щирі” друзі – щирі та друзі… Банальні істини, які могли б зекономити Цкуру 16 років поневірянь та самоприниження. Але максималізм юності та невпевненість у собі не дають цьому, досить розумному чоловікові, подивитись на себе зі сторони та зрозуміти свою справжню вартість, яка може та викликає захоплення, повагу, почуття інших людей. Отже, безмежна дружба – це не завжди добро? Бо найближчі – можуть поранити найтяжче в найболючіші місця? Можуть вбити – бо мають свої цілі. І мають найсильнішу зброю – твою беззастережну довіру… Все це – у книзі Муракамі та, мабуть, у житті багатьох. Читайте!
От уявіть – на ваші Хрестини як гість приходить чоловік, який не знайомий особисто майже ні з ким (і навіть з вашою мамою, а батька випадково іноді бачить в коридорах на роботі). Приходить без запрошення. Не знає навіть – якої статі дитина народилась, її ім’я. Приходить з подарунком на дитяче свято – з великою пляшкою джину та з глибокою втомою від власного подружнього життя та з майже ненавистю до своєї дружини. Просто стукає у двері – та приєднується до свята. Чавить апельсиновий сік та теревеніть із гостями, а потім -несподівано, таємно пристрасно цілує вашу маму з немовлям на руках у дальній кімнатці. Ця подія назавжди змінює життя двох родин – вашої та його. Цей візит – зруйнує ці родини та переверне життя чотирьох дорослих та шістьох дітей (ну і ваше звісно). Що ви зробите у такому випадку? Важке питання. А Енн Пратчет – написала чудову автобіографічну книгу «Співдружність». Доволі сміливий крок - описувати 50-річну історію своєї родини, з багатьма таємницями та трагедіями, з описом своїх почуттів. З іншого боку – історія типова, мільйони чоловіків та жінок знаходять один одного, женяться, розстаються, знову женяться, заводять тайні романи, інтрижки, виховують своїх та прийомних дітей. І насправді – роман саме про них – шістьох дітей, які за волею дорослих стали жити разом та стали «родичами», хоча насправді скоріше – «небратами» та «несестрами». Як їм живеться, що вони відчувають, ким виростуть, яку долю їм запрограмували їх нестандартні родини, яка трагедія їх об’єднає , і взагалі – до чого тут бджоли та апельсини – почитайте.

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт