Кошик
Thumbnail Image 1

Та сама я

• Від автора найпопулярніших романтичних бестселерів

• Сенсаційне продовження проникливих історій «До зустрічі з тобою» та «Після тебе»

Лу Кларк намагається втекти від свого минулого і переїздить до Нью-Йорка. В Англії вона залишає Сема, який колись допоміг їй оговтатися від болю втрати. А тепер Лу фактично тікає від чоловіка, прирікаючи їхні стосунки на випробування відстанню. У великому місті дівчина починає життя спочатку і влаштовується на роботу до заможного сімейства Ґопніків. Вона одразу опиняється у вирі їхніх таємниць та пристрастей, розчиняючись у чужій родині. Лу не вистачає часу навіть на коротку ромову із Семом, який щодня віддаляється… Але коли одного дня доля випадково зіштовхує її з чоловіком на ім’я Джошуа Райан, усе змінюється. Та от чи змінить нове кохання саму Лу? Чи зможе вона нарешті віднайти щастя і припинити розриватися між минулим та майбутнім?

Прекрасний і теплий фінал трилогії. Ви отримаєте надзвичайну насолоду від читання кожної сторінки. Entertainment Weekly 

Жанри: Книги про кохання

Добірки: Історії кохання Що почитати у відпустці Для весняного настрою

  • ISBN 978-617-12-5846-4
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2018

Відгуки про книгу

Maryna 09.11.2019 17::

Обожнюю Джоджо Мойєс та всі її книги!!! І ця не розчарувала! Чарівно!

Купити книгу

123 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Джоджо Мойєс

Джоджо Мойєс — англійська романістка, журналістка, одна з небагатьох письменниць, кому вдалося двічі здобути премію Асоціації любовних романістів у номінації «Любовний роман року», володарка нагороди «Книга року» від Galaxy Book Award. Її зворушливі історії кохання посідають перші позиції у списках бестселерів The New York Times, їх перекладено багатьма мовами світу.

Інші книги автора

Чудова романтична історія! Трохи наївна, але читається легко і з задоволенням.
Ми завжди будемо читати такі книжки. Ми – це дівчата, незалежно від нашого віку, професії, освіти, досвіду, статусу та сімейного стану. Бо всім іноді хочеться простоти. Відкласти справи та відключити думки. Закрити підручники або вийти з кухні. Посумувати під зливу за вікном. Почитати історії про кохання та повірити, що романтичний Світ існує. Такий світ, де якщо тебе кидає поганий хлопець по дорозі до Парижу - ти обов’язково зустрінеш добру Фею у вигляді портьє у готелі. Який направить тебе до бару, де буде гарненький та порядний француз, який змініть твоє та своє життя заради кохання. Ти навчишся танцювати на барній стійці і покинеш остогидлу роботу та сумну Англію. Ну і звісно там будуть троянди та човни, в тому, новому житті. Такий світ, де нові дорогі мешти на підборах або пальто (а не бізнес-коучі) примушують твою кар’єру стрімко зростати, а ділових партнерів - підписувати нові вигідні для тебе контракти. Такій світ, де з колишнім ти зустрічаєшся виключно на званих вечерях, де в тебе зачіска та гарна сукня, і він доводить, що не кинув тебе на піку вашого роману, а просто не в той ресторан прийшов тоді, три роки тому. І хоч він вже два роки, як одружений, але згадує тебе щодня. І ти йдеш додому збентежена, але (по чесному) вдоволена, а твій чоловік турботливо накидає шаль тобі на плечі. Такій світ, де ти запідозрила та почала слідкувати за чоловіком на п’ятнадцятий рік подружнього життя, але в кінці кінців нічого не зрозуміло, ніби є якась жінка, а ніби й ні. І в тебе є сили та воля сказати собі “він такий свій та рідний, не може такого бути, щоб він мене зрадив” - і одразу все зникає, і життя продовжується з тієї ж рутинної точки, ніби нічого і не було. І ви задоволені і щасливі – і ти, і чоловік-нібито- не-зрадник. Ну і безліч інших історій - про той Світ, якій існує в нашій уяві та в жіночих розповідях. Ми примірюємо чужі життя на себе, радіємо, коли у нас все не так погано, або шукаємо надію, думаючи “ну ось буває ж таке романтичне та щасливе, значить і у мене буде”. І не треба за це відноситись до нас зверхньо. Нам таке іноді потрібно просто так. Просто принесіть ще квітів та зефіра та залиште на пару годинок під теплим пледом.

Також у цій добірці

На свята не читають серйозних книжок. Тому легенька жіноча проза Даніели Стіл про заможних та щасливих здалася доречним вибором у олів’єшно-ялинковий період. Звісно, ніяких несподіванок – авторка розповідає про декілька сімейних пар-друзів, які протягом року істотно поміняли свою долю. Відправною точкою змін стала Біла Вечеря – традиційний захід паризького бомонду. Даніелі Стіл явно до вподоби дороге життя, отже всі герої – успішні бізнесмени та бізнесвумени, з власними літаками, постійними мандрівками, відпочинком у Куршавелі та одягом від Діор. Звісно, ці багаті теж плачуть, ну і звісно, після всіх розчарувань та розставань за рік – майже у всіх знаходяться принци на білих конях та найкращі жінки на Землі до пари. Дійсно, щоб продавати мільйонними накладами простенькі книжечки – треба кожному читачеві вкладати в голову – казка існує, до тебе вона теж колись прийде, ось почитай, як це буває у інших. Я ж, дочитавши першого січня 2018 року цю досить банальну історію, думала про інше. Жоден з нас не знає, не може бути впевнений – де він буде за рік. Що станеться, хто буде поруч, кого вже не буде, кого будеш любити, кого ненавидити. В якій країні будеш жити, будеш здоровим або захворієш, матимеш гроші або не матимеш, будеш вірити друзям чи ні, будеш сміятися або плакати. Ніхто. Не. Знає.... Думала-думала і зрозуміла, чому автор так назвала книгу. Бо як по іншому, як не Чарами назвати зміни в долі кожної людини? Я бажаю, щоб частіше це були добрі Чари, які б змінювали ваше життя тільки в позитивну сторону, як би банально не звучало це в новорічний період. Не переоцінюйте свої сили, не беріть непосильну ношу “все буде так, як я спланую”. Бо може ж бути ще краще, ніж ви можете спланувати, чому б ні?
Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!

Раніше переглядали

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт