Таємнича історія Біллі Міллігана

Сучасні книги про війну дуже відрізняються від тих, якими ми були начитані у радянському дитинстві. Тоді - це історії подвигів радянських вояків на полях битв. Там було все зрозуміло - попереду враг, у руках - зброя, ми повинні перемогти. Сучасні книги, і Соловей - не виняток, розкривають щоденні трагедії життя звичайних людей під час війни не тільки на передовій. Дві сестри, Франція, окупація, Друга Світова війна. Два абсолютна різних характера. Одна - матір, яка заради виживання дітей піде на будь що. Життя з ворогом під одним дахом не врятує її від страшних страждань, але це єдиний шлях до порятунку. Інша - піде у Рух супротиву, врятує безліч життів та стане прикладом-легендою для багатьох. Але це теж не вбереже її від страждань та болю. Роман глибокий, трогає за душу, показуючи всі страхи війни та викликає питання до себе - а який шлях обрала би я? На що б вистачило сил? При всій важкості теми - читається з захопленням, рекомендую.

Одразу скажу – головна тематика книги для мене далека-далека. Дітей-підлітків не маю. Сама я – з 10 років почувалась дорослою, відповідальною. Це не заважало мені провести веселе дитинство-юність, з вечірками, друзями, першими коханнями. І хоч це були шалені 90-ті у великому місті - та мене ніколи не вабила темна сторона. Наркотики, секти, кримінал, залежності – я трималась від цього далі, для мене це було не смачне та не привабливе. І мені ніколи не було нудно, щоб шукати такої розради. Все не так з головною героїнею роману. Тут вже повний набір – тихій комплексуючий підліток Іві дуже бажає стати помітною. Увага учасниць секс-комуни та гуру Рассела, неоднозначні стосунки з небезпечною, але ж такою звабливою С’юзен, непокора – це ж так відрізняється від сірого життя з розлученими батьками, обідами в кафешках з подружками в брекетах та перспективою попасти в пансіон. Іві віддається новому життю повністю, наражаючись на очікуванні небезпеки. І це не відпускає її решту життя. Класика жанру. Але для мене - це книга не про підлітковий кримінал. Не про сексуальну секту. Ні, ні. Це про інше. Про те, що якщо не бажаєш розчарувань – не зачаровуйся. Ніким та нічим. Особливо ніким. Про те, як легко, граючи на болі та стражданні людини, на її комплексах та прихованих бажаннях, змусити робити щось. Навіть дуже погане. Навіть те, що може знищити. Тебе запрошують в місце та пропонують щось інше, те, що кардинально відрізняється від твого сірого нікчемного життя. І тільки те, що воно інше – вважається тобі на той момент набагато кращим, справжнім, бажаним. Заради чого можна зламати все. Тобі дають трохи відчути гостроту нових емоцій, роблять вигляд, що ти дуже бажаний та вагомий для них, пестять, заколисують увагу, дають відчути обраним, належним до незвичайного кола людей, не таким як усі. Нав’язують почуття провини, якщо ти сумніваєшся у чистоті намірів твоїх нових гуру. І ось – ти вже готовий на все, заради сумнівного нового, готовий ламати, зраджувати, обманювати. Безумовно – у юному віці зробити правильний вибір дуже тяжко. Бо досвіду не вистачає, а спокус – з надлишком. Та чи можемо ми з впевненістю сказати, що завжди робимо правильний вибір у дорослому віці? … Ти думаєш, що знайшов – але насправді втратив. Себе, своїх близьких, втрачаєш все що було раніше. Але найстрашніше – ти втрачаєш своє майбутнє. Своє можливе щасливе майбутнє. Бо так як було – вже ніколи не буде. І ти – в міліметрі від того, що все, що буде потім – буде жахливо потворним, невиправним. Нажаль, єдине, що може тебе урятувати від того страшного – якесь небезпечне дівчисько, яке висадить тебе з тієї машини, яка летить у прірву… Та чи для всіх знайдеться така С’юзен? І чи було все це того варте?