Кошик
Thumbnail Image 1

Талановитий містер Ріплі

Завдяки випадковому знайомству з аристократичним американським мільйонером, Том Ріплі нарешті отримує нагоду застосувати свої дещо дивні таланти. Йому належить вирушити до Італії та переконати сина багатія, який тринькає гроші в Європі, повернутися в Штати. Обдарований і разом з тим безбарвний, Ріплі є уособленням свого покоління – нікчемою, що намагається стати будь-ким, аби не розчинитися у натовпі назавжди. Це книжка про людину, яка, не маючи власного обличчя, вирішує привласнити чуже…

Патриція Гайсміт — автор психологічних детективів, від яких неможливо відірватися. Роман про Тома Ріплі — найвідоміший її твір, у якому йдеться про все найпотаємніше, що криється в кожному з нас і про що ми не хочемо розповідати. Роман неодноразово екранізували, а головні ролі грали відомі красені різних часів Ален Делон і Метт Деймон.

Жанри: Сучасні зарубіжні автори Детективи Психологічна проза

Добірки: Поціновувачам детективів Книги про море

  • ISBN 978-617-12-1903-8
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2016

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

50 грн

Доступно у форматах

epub
txt
rtf
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Патриція Гайсміт

Патриція Гайсміт — (справжнє ім'я — Мері Патриція Пленгман) — американська письменниця, яка прославилася завдяки своїм психологічним детективам з елементами нуару та серією книг про Тома Ріплі.

 

Також у цій добірці

Ця книга не для любителів екшену - хоч в анотаціях пишуть і про детектив, і про трилер, і про 5 загадкових смертей. Ця книга не розвивалка для підлітків - хоч і є драматичною історією дорослішання 13-річного хлопця в Америці 60-х років. Ця книга не для поціновувачів мелодрами - хоч любовних ліній багато, вони світлі, пристрасні, банальні і трагічні одночасно. Ця книга не для фанатів історії - хоча Друга Світова війна та її наслідки має величезний вплив на життя головних героїв. Ця книга не про релігію - хоча Ви багато дізнаєтесь про нюанси життя родини пастора-священика Методистської церкви та прочитаєте описи не однієї проповіді. Ця книга не про дискримінацію - хоча тут є булінґ, бідні, багаті, чорношкірі, індіанці, гомосексуалісти та жінки, що борються за свої права. Ця книга - про ВСЕ це разом. Вона для всіх, але не всім припаде до смаку. Така книга - що одночасно питає в тебе поради, оцінює тебе та дає надію. Вона описує жахливі події - і майже кричить “Дивись, якщо вони вижили, витримали після аж такого, невже ти не зможеш? Невже тобі не стане сил вибачити, невже ти не зможеш жити знову, жити яскраво, жити для себе та інших? Невже ти думаєш, що тобі найгірше за всіх?” І ти можеш або погоджуватись, або сперечатись. Ти можеш бути слабким для того щоб простити, можеш як мама героя - втекти на якійсь час та бажати помсти. Ти можеш бути сильним, щоб щиро вибачити та сказати, як тато Френка “Я так втомився від злості, синку”. Або навпаки, вважати сильною людину, що захищає себе та родину, а слабкою - ту, що хоче миру та закінчити особисту війну. Ти захопишся книгою, як голлівудським блокбастером, або будеш пропускати багаточисельні сцени релігійної тематики. Ти знову згадаєш, що Бог завжди поряд, ніколи не зрадить, що ти ніколи не один. Ти знову зрозумієш, як багато люди роблять заради того, щоб знайти іншу єдину свою людину і не бути ніколи одному, і як багато потім потерпають від зрад та нелюбові. Точно покопирсаєшся в собі, в голові та думках, в своїх відносинах або в історіях близьких, щось обов’язково покритикуєш. Або просто будеш разом з головним героєм вираховувати вбивцю та насолодишься детективною складовою. Але ти точно не будеш байдужим. І ще - головне, знову впевнишся, що треба бути вдячним за все у своєму житті. Бо навіть погане колись закінчується - і в результаті ти отримуєш або щастя, або урок.
Детективи, трілери, темний ліс. Перша яскрава шкільна любов була у всіх у житті, але головна героїня вже доросла, проте забути цю любов не може. Вона - явний клієнт психоаналітиків, психологів, а може й і психіатрів (так вважатиме поліція). І все ніби ясно, але... Але ж як завжди - є інші таємні мотиви, "добрі" недобрі подружки, недосказаність, страшні таємниці минулого. Вічна тема "казати-неказати", "горда або кохана", "любить не любить". Фінал несподівано не "happy", що дуже дивує, адже загалом - звичайний сценарій для звичайної голівудської стрічки "вихідного дня" :) Беріть з собою у мандрівку - або зацікавитесь сюжетом і не збагнете, як долетіли, або добре заснете після перших десяти сторінок :)
Не буду робити, як у відомому анекдоті про "всіх вбив адвокат". Не буду переказувати сюжет, який є трохи неочікуваний у кінці цієї історії. Як завжди, напишу про свої думки, які викликала книга. По-перше, вона така майже "підліткова", отже мені її читати вже може і не за віком. Але вона розповідає про багату американську родину зі страшними таємницями, приватний острів, про кохання, про брехню - все зроблено якісно, для гарних продажів та захоплення читачів ;) По-друге, не все так просто. Авторка іноді так якісно зображає переживання героїні через не зовсім звичні описи, що в мене навіть була така майже гра - знайди наступний, збери дівчину-лего до купи :) Наприклад, коли батько йде з родини, залишивши дочку, яка його дуже любила, героїня пише про цей момент так: "(батько) завів мотор. Потім він витягнув пістолета і вистрелив мені у груди. Куля пробила великий отвір, і серце викотилося просто у квітник. Кров ритмічно струменіла з моєї відкритої рани, з моїх вух, з моїх очей, з мого рота. На смак вона була схожа на сіль та на поразку. Яскраво-червоний сором від того, що мене не любили, просякнув траву перед будинком, каміння, стежини, сходи ґанку. Моє серце билося серед півоній, як риба на суші." Або дівчина сумує за померлою бабусею "Я почала танути - спершу голова і плечі, за ними стегна і коліна. Невдовзі я перетворилася на калюжу, яка просочувала візерунчасті бавовняні тканини. Я увібралася в ковдру, вкрила іржею металеві деталі її машинки..." Я також часто фізіологічно відчуваю почуття, дуже подібно, але рідко зустрічаю такі описи у літературі. У кого ще емоції мають смак, хто розуміє красиві алегорії, у кого сльози можуть текти з рук - читайте, вам сподобається. Ну і третє питання, можливо головне питання книги - може краще не пам'ятати? Не знати? Бути брехунами? Може тільки це врятує? Можливо мозок - наш найкращий друг - захистить, допоможе, забуде за нас те, що нам не потрібно...? Або правда - завжди краща? Треба все знати та пам’ятати? Я відповіді для себе не маю. Може ви знайдете – читайте, пишіть.

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт