Точка неповернення

Війна очима добровольця.

Ця історія про сучасних українських лицарів з різним способом життя: вегетаріанця, який торгував соляркою в Нігерії, тренера з фрі-файту, мандрівника й багатьох інших. Проте в одну мить для них настала точка неповернення, після якої життя вже не може бути таким, як до того. Почалася війна.

Усім, хто хоче дізнатись більше про війну на сході України.

У цій книжці боєць добровольчого батальйону Дмитро Вербич розповідає про активну фазу бойових дій 2014–2015 років, коли вся країна, затамувавши подих, чекала звісток зі сходу України. Він відверто розказує про багатоликість ворогів на фронті: сепаратисти, російські спецназівці, холод, голод і бруд. Про те, як перші добровольці їхали на фронт часом лише з ножами. Про те, як приймати рішення, від яких залежить не лише твоє життя.



Це історія про незворотність. Історія про те, як, ступивши на мінне поле, уже не можеш повернутись назад. І від одного твого кроку залежить життя побратимів. Сподіваюся, що ця книжка стане для кожного читача особистою точкою неповернення. Валерій Ананьєв, ветеран АТО, автор бестселера «Сліди на дорозі»

«Точка неповернення» не про парадний фасад війни. Це книжка про війну, як вона є: разом з безладом, зрадою, мародерством, пияцтвом, брудом і смородом. Бо війна - це насамперед хаос, а не гра в шахи. Артем Полежака, український поет

Автор словами правди на папері нагадує просту істину - ти складаєшся саме з того, у що віриш, як і для чого живеш. Валерій Чоботар, ветеран АТО, заслужений тренер України з фрі-файту, військовий психолог

ЦИТАТИ 

Про ворожу атаку

І розпочався Голлівуд. Прольот горів, горів бетер, БК рвалися зусібіч. Сєпари періодично прошивали біглим вогнем. Чуб з іще одним бійцем просувались перекатами. Один, зайнявши укриття, відповідав на ворожий вогонь, інший біг до наступного укриття крізь простір, насичений уламками і кулями. Так дістались до крайнього вигорілого бетера. З підвалу вивалилося п’ятеро бійців, тягнучи одного вже вчаділого і кулемет. На якусь мить зависло питання — виносити тіло чи дорогоцінну зброю? Взяли тіло. Згадуючи це, Чуб не раз шкодував, що не повісив кулемет на шию — потягнув би.

Про воєнні будні

Дні минали за днями, зливаючись у суцільний потік. Зрідка дзвінки додому чи друзям. Можна піти в гості на сусідні позиції. Чай, кава, протерміновані шоколадки, консерви, сигарети «Джін лінг» насипом у коробках. Танкісти, десантники, добровольці — люди вживалися у свої нові ролі, призвичаювались до нової реальності і почували себе у ній комфортно. Людина має високу здатність адаптуватись. Спершу здається, ніби ти в пеклі. Згодом це пекло починає подобатись.