Кошик
Thumbnail Image 1

Троща

Новинка від автора бестселерів «Залишенець» та «Маруся»!

«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою.

Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше. Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…

 

Жанри: Історична книга Сучасні українські автори

Добірки: Коронація слова - переможці та призери Бестселери 2017 за підсумками видавництв Бестселери від українських письменників

  • ISBN 978-617-12-3941-8
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2017

Відгуки про книгу

Микола Романюк 08.09.2018 15::

Читав роман ніби свідоцтво самовидця зсередини. Здалося, що автор сам був у підпіллі. Читати загалом було морально боляче, бо тема бандерівського підпілля однозначно важка і не проста і головне тут немає простих суджень і висновків. Декілька разів відкладав. А от мова - це було в насолоду. (Я не догадаюсь, як Трощу читає решта України). Особлива подяка автору за автентичний, неповторний тарнопільсько-станіславівський говір. До речі, варто ще особливо відзначити, що автор дуже добре справився з історією, зберігши пошану до найвідданіших у боротьбі за нашу незалежність і при цьому окреслив гнилі боки таких народновизвольних звитяг. А загалом якісна драма, національна, родинна, особистісна, пересипана такими житєво-філософськими спостереженнями, які тягнуть на серйозні афоризми. «Замість долі від Дніпра тягне сирістю, дме холодний вітер» «Ніхто не знає, чому дів­чина виходить до одного босою на мороз, а від іншого тікає на край світу» — Тоді що таке кохання? — спитала вона. — Це босі ноги на снігу, Стефо.» «Місько слухав його і думав, що в кожній людині, десь там, насподі, сидить чорт самовиправдання. Цей гаспид готовий наснувати тисячі простих і зрозумілих причин, аби чоловік міг пояснити свій найтяжчий гріх. Якщо не виправдати, то бодай пояснити.» «Гаспид, який сидить у кожній людині, не любить, щоб усе було напрямки — часом він плете свою павутину стежок і доріг, на які спокушає тебе безнастанно, аби ти прийшов до цілі з фатальним запізненням.» «Ось видиш повітря? — спитав він. — Скільки тобі його треба? Рівно ж стільки, скільки вдихають легені. Аби й хтів зачерпнути більше, то уві що? Так і щастя, так і життє. Візьмеш його стільки, скільки вмістять відведені тобі дні. Захочеш більше — тільки людей насмішиш.» «Якщо відведені мені дні ще вмістять цю осінь», — подумав я.» «Якщо Бог — це любов, то що таке кохання? Може, кохання є тінню Бога?». «Проте вчорашній день не є виправданням для нинішнього.» «щастя — це радість осмислена, усвідомлена» «Поки в московських концтаборах каратиметься бодай один наш політв’язень, це означатиме «Ще не вмерла Україна».» «Хтось сказав, що кохання — це коли двоє дивляться в один бік. Дурниця. Я дивився на неї і був щасливий»

Купити книгу

119 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Василь Шкляр

Василь Шкляр — один з найвідоміших письменників сучасної України. Кожна його книжка стає бестселером. Успіх його романів приголомшливий: відзнаки, премії, гран-прі, постійні перевидання, переклади іноземними мовами. Шкляр є лауреатом багатьох літературних премій, але найдорожча з них — народна Шевченківська, яку автор отримав після того, як 2011 року відмовився прийняти з рук антиукраїнської влади присуджену йому Національну премію імені Тараса Шевченка. З культового «Чорного Ворона» («Залишенця») розпочалася давно очікувана екранізація романів «батька українського бестселера». «Характерник» — найдивовижніший роман Василя Шкляра. 

Також у цій добірці

Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.
Книжки з картинками я не дуже люблю вже років 30, бо тексти для мене - важливіші. Отже, цю книгу не купувала - добра подружка вирішила, що мені зараз потрібно її прочитати.... Мода на скандинавське життя вже декілька років вирує в Україні, чим я дуже тішуся

Марта Зіміна

Журналіст
Автор полагает, что все самые знаковые события, происходящие в мире, - войны, научные открытия, катастрофы, то есть события непредсказуемые и влекущие за собой определенные последствия – это Черные Лебеди. Книга, на первый взгляд, перегруженная и сложная для восприятия, благодаря нескольким аспектам вполне может стать настольной. Вы, при желании проработать прочитанное более глубоко, можете научиться отличать некоторое эмоциональное от реального, применять теории Талеба в реальной жизни, анализировать будущее ровно в той степени, как и осознавать его непредсказуемость.
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Раніше переглядали

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт