Кошик
Thumbnail Image 1

Вітрова гора

Яскраве сучасне українське фентезі.

Вони живуть поміж нас – вітри, онуки Стрибога. Завжди народжуються тут, на берегах Дніпра, зазвичай в одній родині – й дід передає онукові таємні знання та особливі вміння. Однак із Дейвом стається інакше: він народився в Канаді, тож мусить пройти непростий шлях, перш ніж осягнути своє прадавнє українське коріння і відкрити справжнє покликання. Проте вітрові млини на Дніпрових пагорбах манять хлопця, і цьому годі опиратися...

Для дітей і молодших підлітків, 10+, які полюбляють захопливі фантастичні історії, цікавляться українською міфологією та історією, життям ровесників у інших країнах; а також для батьків, які прагнуть виховати своїх дітей відповідальними, патріотичними, самодостатніми особистостями.

Роман Анни Багряної «Вітрова гора» – глибоке, світле і дуже актуальне українське фентезі; хоч і базоване на стародавній українській міфопоетиці, та напрочуд сучасне. Спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової «Сучасне українське фентезі» у номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» (2020)


«Неймовірно красивий і дуже-дуже український роман. Роман про давні правірування українців, про тісний зв'язок з батьком Родом і про сучасну Україну також. Нарешті те, чого ми так давно чекали. Без гоблінів та орків, без депресії, а навпаки - з таким гарним майбутнім для України». — Дара Корній, письменниця. 

Жанри: Фентезі Дитяча література

Добірки: Коронація слова - переможці та призери

  • ISBN 978-617-7973-38-5
  • Видавець Наш формат
  • Мова ua
  • Кіль-сть сторінок 240
  • Вік 10+
  • Рік випуску 2021

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

125 грн

Доступно у форматах

epub
mobi
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Анна Багряна

Анна Багряна (справжнє ім'я Ганна Юріївна Багрянцева, 1981) - мовознавиця, поетеса, романістка, драматургиня, перекладачка, письменниця. Авторка відомого роману "Етимологія крові", нагородженого Міжнародною україно-німецькою премією ім. О.Гончара. Лауреатка Літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша за поетичну збірку "Замовляння із любові" та роман "Дошкуляка". 

Про автора

Софія Музичка

Софія Музичка– ілюстратор, художниця і психологиня родом із Тернопільщини, освіту здобула в Кам’янець- Подільському університеті ім. І. Огієнка та Akademia Ekonomiczno-Humanistyczna w Warszawie. Відома як ілюстраторка цікавих українських настільних ігор, також працює в жанрі «картин, які оживають у смартфоні» та книжковій графіці. Мешкає у Варшаві (Польща). 

Також у цій добірці

Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт