Кошик
Thumbnail Image 1

Все те незриме світло

Автор: Ентоні Дорр

• Прем’єру епічного міні-серіалу від Netflix заплановано на 2 листопада 2023 року. У головних ролях знялися Луїс Гофманн із серіалу «Пітьма», Ларс Айдінгер і Маріон Бейлі, а також Г’ю Лорі і Марк Руффало

• Лауреат Пулітцерівської премії за художню книгу у 2015 році та медалі Ендрю Карнегі (щорічна літературна нагорода США)

Це історія про людяність, мрію, любов і світло, яке зоріє в пітьмі, і темрява не поглинає його… У життя мільйонів людей вдирається Друга світова війна, трощачи те, що здавалося міцним, і поєднуючи непоєднуване. В охопленому війною французькому містечку Сен-Мало зустрілися французька дівчинка Марі-Лор та німецький хлопець Вернер Пфенніг. Вони обоє сліпі: вона втратила зір іще дитиною, а він засліплений німецькою пропагандою. Але, здається, сама доля все життя вела їх назустріч одне одному, щоб вони побачили незриме світло, яке здатне перемогти безоку пітьму.    

Приголомшлива історія, що надихає… Дорр розповідає історію, яку не можна пропустити, бо вона стає свідченням рятівної сили наших мрій, які дозволяють нам пережити навіть найдовшу ніч. Entertainment Weekly 

Жанри: Сучасні зарубіжні автори

Добірки: Пулітцерівська премія Бестселери The New York Times Бестселери Amazon Книги про Другу світову війну Історії кохання Серйозні романи для вдумливого читання Екранізації 2023

  • ISBN 9789661499354
  • Видавець КСД
  • Мова ua
  • Рік випуску 2015

Відгуки про книгу

Ольга 27.07.2023 21::

Книга дуже серйозна, дуже зворушлива і сильно вражає. Захоплює з перших рядків. Ви навіть не помічаєте, що вже не читаєте книгу, а живете разом з її персонажами .

Купити книгу

210 грн

Доступно у форматах

epub
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Ентоні Дорр

Ентоні Дорр (нар. 1973; Клівленд) — американський письменник, автор романів і коротких оповідань, володар Пулітцерівської премії за роман «Все те незриме світло».

Також у цій добірці

"Скарлетт - це не про мене. Чи про мене?.. … Подумаю про це завтра ;) Мій улюблений роман про справжню жінку, справжнього чоловіка, справжнє кохання. Скільки разів читала, стільки й ридала ))"
Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!
Спішу поділитися враженнями від щойно прочитаної книги. «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте. Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую. І з нетерпінням чекаю на продовження.
Фрамбуаз, Кассіс, Ренетт. Малина, Смородина, Яблуко. Троє дітей з окупованого французького села у розпал Другої Світової Війни. Живуть на фермі, де багато роботи, хвора матір, нещодавно загинув батько. Підлітки вплутуються в авантюру з німецькими солдатами. Їхня мати не завжди знає, що відбувається з її дітьми, і одного разу трапляється страшне, через що вся сім'я змушена втекти з села. І ось через багато-багато років молодша з дітей вирішує повернутися до рідного дому, але ніхто не повинен знати, що вона саме та сама Фрамбуаз. В неї є сімейна реліквія – книга рецептів її матері. Вона ж – її потаємний щоденник, який проливає світло на таємницю 55 річної давнини. Ніби простий сюжет сімейної саги. Але це – просто жах та ступор. Так, період війни та життя в окупації – тяжкий для будь-якої людини. Але загалом, майже всі страшні речі робились персонажами не заради виживання, а заради невеликого матеріального або ментального задоволення. Діти здають сусідів за стопку журналів та панчохи. Матір має відносини з окупантами заради сільнодіючих ліків. Дівчинка 9-ти років доводить матір до зриву хвороби заради походу в кіно. Сестра ревнує сестру. Брат збігає. Всі зраджують всіх. І хоч рефреном йде “ми були просто дітьми” та “ми любили один одного” – прийняти такі виправдання для мене дуже важко. Не в контексті відносин між французами та німцями, ні! Зрозуміло, що війна війною, але жити в окупації мирному населенню треба було роками, і люди жили. Вражає гнітюча атмосфера всередині сім’ї. Зрештою, такі суворі відносини між її членами приводять до трагедії, яка зачипає значно більше коло людей. Нелюбов маленька приводить до великого зла. Я не можу рекомендувати – читати вам чи ні. Із плюсів - в книзі багато французьких рецептів (і я розумію, що хтось береться читати її після “Шоколаду” тієї ж авторки – і отримує шок від тяжкості теми), уроки ресторанного маркетингу (розповідь йде від імені 65-річної вже головної героїні, вона згадує воєнні роки, але й описує свою сучасність). Багато піднятих тем: дорослішання, необхідність вибачення, спокути провини - не додають легкості. Якщо ви готові над цим розмишляти і, головне, ви готові до висновку, що діти бувають геть погані, злі, жорстокі – тоді можете читати. Якщо ж ви – добра душа та оголений нерв – краще не треба. Вам буде тяжко від неможливості вибачити всім. Бо майже всім у книзі – є чого соромитись та за що каятись.
Отримала величезне задоволення від прочитання. Події відбуваються у студентському містечку у холодному засніженому Вермонті. П'ятеро друзів, студентів-філологів, що вивчають давньогрецьку мову та тримаються осторонь звичайного студентського життя, адже вважають себе інтелектуальною елітою та сповнені відчуттям власної обранності. Вони читають в оригіналі Гомера, цитують Ілліаду, ведуть філософські бесіди й шукають межі людського розуму. І вже на перших сторінках роману вони холоднокровно та сплановано вбивають одного зі своїх товаришів. Весь подальший сюжет - осмислення, через багато років, подій, що призвели до цього жахливого вчинку і того, яким чином цей злочин вплинув на їхнє подальше життя. Блискучий глибокий психологічний роман, який буквально проживаєш разом з героями. І який ще довго потім не йде з голови.
Є книжки, які чудово пасують до ранкової кави і залишають по собі настрій на цілий день. Є книжки, які хочеться взяти з собою в дорогу. Є книжки, які читаєш, щоб розслабитися та переключити мозок. А є книги, які живеш. Отак я прожила Щигля, і ця книга тепер частина мене, мого життя. Про речі у житті людей, про мистецтво, про любов, про добро і зло... Роман не дає відповідей на питання про вічні цінності, скоріше породжує їх, наштовхує на роздуми.

Раніше переглядали

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт