Кошик
Thumbnail Image 1

Я, ти і наш мальований і немальований Бог

• Переможець конкурсу «Коронація слова - 2016»

• Роман засновано на реальних подіях 1941–1945 років

Драматична та зворушлива сімейна сага, що пробуджує віру в добро та милосердя. Напружений сюжет роману зачарує вас і змусить читати, не відриваючись. Коли у гамірний Львів, де поряд жили вірмени і поляки, українці і євреї, прийшла страшна війна, родині маленької Міри дивом вдалося врятуватися з гетто. Її з матір’ю та сестрою визволяє селянин, на чию померлу доньку Мар’яну вона так дивовижно схожа. Тепер її життя – у темному підвалі, з іграми на нічному сільському кладовищі, у постійній небезпеці… Вона чекає на кожну нову весну, що приходить до єврейської родини з християнськими пасками, і просить подарувати на день народження сонце…

Жанри: Історична книга Сучасна українська література

Добірки: Еспресо. Вибір читачів - 2017. Довгий список. Коронація слова - переможці та призери Сімейні саги Книжки про Львів Книги про Другу світову війну Кращі книги сучасних українських письменників

  • ISBN 978-617-12-1928-1
  • Видавець «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
  • Мова ua
  • Рік випуску 2016

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

32 грн

Доступно у форматах

epub
txt
rtf
fb2
pdf
Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Тетяна Пахомова

Тетяна Пахомова — українська письменниця, що дебютувала влітку 2016 року своїм романом «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» та отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова». Наступна книжка авторки, романтична львівська історія «Таємниця галицького Версалю», здобула схвальні відгуки критиків і любов читачів.

 

Також у цій добірці

Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )
Велика родина, багато поколінь, красивий дім мрії, з шикарною верандою. Ідеальна картинка життя американської сім'ї. Але... Завжди це "але" виводить нас за межі спокою. Кожен член родини - має свою роль у розвитку історії. Оцінки цієї ролі - залежить від критеріїв оцінювачів. Для когось - це ідеальна блакитна гойдалка, для когось - страшенно спаплюжена дерев'яна. Для когось - це історія незвичайного кохання, яке почалось "одного зеленого дня", для іншого - це нав'язана незворотня хворобливазалежність. Кожному своє. Читайте, оцінюйте самі.
Сучасні книги про війну дуже відрізняються від тих, якими ми були начитані у радянському дитинстві. Тоді - це історії подвигів радянських вояків на полях битв. Там було все зрозуміло - попереду враг, у руках - зброя, ми повинні перемогти. Сучасні книги, і Соловей - не виняток, розкривають щоденні трагедії життя звичайних людей під час війни не тільки на передовій. Дві сестри, Франція, окупація, Друга Світова війна. Два абсолютна різних характера. Одна - матір, яка заради виживання дітей піде на будь що. Життя з ворогом під одним дахом не врятує її від страшних страждань, але це єдиний шлях до порятунку. Інша - піде у Рух супротиву, врятує безліч життів та стане прикладом-легендою для багатьох. Але це теж не вбереже її від страждань та болю. Роман глибокий, трогає за душу, показуючи всі страхи війни та викликає питання до себе - а який шлях обрала би я? На що б вистачило сил? При всій важкості теми - читається з захопленням, рекомендую.
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.

Троща

Василь Шкляр

63 грн

Бестселер

От уявіть – на ваші Хрестини як гість приходить чоловік, який не знайомий особисто майже ні з ким (і навіть з вашою мамою, а батька випадково іноді бачить в коридорах на роботі). Приходить без запрошення. Не знає навіть – якої статі дитина народилась, її ім’я. Приходить з подарунком на дитяче свято – з великою пляшкою джину та з глибокою втомою від власного подружнього життя та з майже ненавистю до своєї дружини. Просто стукає у двері – та приєднується до свята. Чавить апельсиновий сік та теревеніть із гостями, а потім -несподівано, таємно пристрасно цілує вашу маму з немовлям на руках у дальній кімнатці. Ця подія назавжди змінює життя двох родин – вашої та його. Цей візит – зруйнує ці родини та переверне життя чотирьох дорослих та шістьох дітей (ну і ваше звісно). Що ви зробите у такому випадку? Важке питання. А Енн Пратчет – написала чудову автобіографічну книгу «Співдружність». Доволі сміливий крок - описувати 50-річну історію своєї родини, з багатьма таємницями та трагедіями, з описом своїх почуттів. З іншого боку – історія типова, мільйони чоловіків та жінок знаходять один одного, женяться, розстаються, знову женяться, заводять тайні романи, інтрижки, виховують своїх та прийомних дітей. І насправді – роман саме про них – шістьох дітей, які за волею дорослих стали жити разом та стали «родичами», хоча насправді скоріше – «небратами» та «несестрами». Як їм живеться, що вони відчувають, ким виростуть, яку долю їм запрограмували їх нестандартні родини, яка трагедія їх об’єднає , і взагалі – до чого тут бджоли та апельсини – почитайте.
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт