Кошик

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Я не є літературознавцем. Я просто багато читаю. Коли багато мандруєш – звикаєш до частих змін навкруги. Такий і мій read-list. Дуже неоднорідний. Але, наприклад,  будь-яку книгу точно можна взяти у літак для довго перельоту. Він пройде непомітно ;) Акцентую – книги легкі для сприйняття (“Уліса” у мандрівках не читають ;)).

Мій readліст

Назва роману було обрано тому, що при цій температурі самозаймається папір. Бредбері розповідає про тоталітарне суспільство, в якому література знаходиться під забороною, а пожежні повинні спалювати всі заборонені книги, які виявлять, разом з власниками будинків. Романи-антиутопії популярні в часи суспільних змін, тому зараз актуально його перечитати. Особисто мене вражає як автор багато передбачив: тотальне телебачення, захоплення серіалами, інтернет, рекламні носії, медичні прибори. Кожний раз, зустрічаючи описи в тексті, думаю “як таке можливе, текст 1953 року”!

Богач, Бедняк

Немає в наявності

Сімейні саги – як популярні нині серіали. Коли читаєш про життя декількох поколінь однієї родини – це як підглядаєш у замкову шпарину дома з підручником історії у руках. Змінюються часи, епохи, настрої, війни, правителі та кордони – а люди живуть, закохуються, розстаються, багатіють та все втрачають, народжують дітей та намагаються бути щасливими. Маленькі людські трагедії перемішуються з трагедіями світовими. США, роки Великої депресії, війни, ку-клус-клан, шикарне життя та бідність поряд.
Триста емоцій, кожен побачить свою. Не повірю, якщо скажете, що не знайшли бодай одну строчку, яка б запала в душу настільки, що потім цитуєш її при нагоді напам’ ять і думаєш – це ж про мене, це ж я міг написати.
Самотність у мережі. Бікіні. Януш Леон Вишневський. Це дві різни книги. Про два різні світи, про різні часи, про різні проблеми. Переписка у Інтернеті та розбомблений Дрезден. Думки самогубця та випробування ядерної бомби. Але про одне і теж. Про кохання та людяність в тяжких обставинах. Читайте та емоціонуйте, воно того варте.
Самотність у мережі. Бікіні. Януш Леон Вишневський. Це дві різни книги. Про два різні світи, про різні часи, про різні проблеми. Переписка у Інтернеті та розбомблений Дрезден. Думки самогубця та випробування ядерної бомби. Але про одне і теж. Про кохання та людяність в тяжких обставинах. Читайте та емоціонуйте, воно того варте.
Що було б з США, якби не вбили Кенеді? Що було б з героєм роману Джейком Еппінгом та його коханою? Що, якби не… – як часто всі ми задаємо це питання собі. Ніхто не може знати напевно. Але кожен – дуже хотів би знати. Як завжди у Стівена Кінга – ви не знайдете відповіді на запитання – але захоплено будете шукати її всі 700 сторінок роману. До речі, не дивіться серіал, спочатку прочитайте книгу.
І знову – спочатку прочитайте книгу! Швидко, захоплено, за два вечори. Іноді поглядаючи на свого супутника/супутницю з думками “А він/вона могли б таке зробити? А чи є між нами такі ж таємниці”. Ще цікавіше стане, коли дочитаєте. І дуже прискіпливо будете обирати подарунок на наступну річницю подружнього життя. Потім вже (якщо забажаєте) – подивитесь фільм.
Тільки тепер творчість Ремарка (як і інших авторів, що пишуть про війну) стала настільки повно укладатися у голові. В одну з ночей 1942 року головний герой зустрічає на набережній Лісабона незнайомця, який готовий подарувати йому два квитки на пароплав до США (а отже і шанс вижити), але за однієї умови: він має пробути всю ніч з незнайомцем і вислухати його історію. Історію життя маленької людини на тлі історії великої війни у Європі. Історію її кохання та жахів навколишнього світу. Так просто і так страшно. (Три товариші – також mustread).

Код Да Вінчі

Немає в наявності

Так, так, це вже така собі класика жанру. Але на питання – що таке бестселер – безпомилково відповідь одна. Роман, захоплюючий настільки, що прочитаний був за добу, без перерви на сон. З гострим розчаруванням вранці, бо “як, вже кінець, хочу ще!”. Історія, розслідування, детектив, манера викладання автора, місце подій, герої – все перфектне! Хотіла б все забути – щоб прочитати знову в перший раз!
Цю книгу переведено багатьма мовами світу, внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей. Сонячний український письменник розповідає історію простих українських підлітків з таким неперевершеним гумором та глибиною, що дорослим не соромно позичити цей дитячий роман та щиро посміятися, відключившись від серйозного дорослого життя.
Епохальний твір Айн Ренд - або одразу сприймають на 100 відсотків, або закінчують читати з п'ятої спроби з питанням в кінці "а що це було?". Іноді - важкувата мова, багато повторень. Іноді ну дуже ярко виражені риси позитивних та негативних героїв, без полутонів, тільки чорне або біле (в житті так не буває). Іноді репліки героїв ну дуже довгі та занадто вигадливі. Але загалом, як на мене, цей гімн капіталізму буде цікавим тим, хто шукає для себе виправдання свому здоровому егоїзму та бажанню бути заможним та незалежним. Для тих, кому потрібна мотивація. Для тих, хто в житті бажає створювати нове та власне, а не користуватись чужим. Для тих, хто любить, коли його стимулюють та надихають. Для тих, хто є прихільником тренингів та курсів. Вб'єте двох зайців - і прокачаєте себе, і всесвітній бестелер подужаєте ;)
Згодна - книга дійсно одна з найкращих у Ірен. І одна з перших, яка заставила почати читати сучукрліт. Є вже і продовження.
Велика родина, багато поколінь, красивий дім мрії, з шикарною верандою. Ідеальна картинка життя американської сім'ї. Але... Завжди це "але" виводить нас за межі спокою. Кожен член родини - має свою роль у розвитку історії. Оцінки цієї ролі - залежить від критеріїв оцінювачів. Для когось - це ідеальна блакитна гойдалка, для когось - страшенно спаплюжена дерев'яна. Для когось - це історія незвичайного кохання, яке почалось "одного зеленого дня", для іншого - це нав'язана незворотня хворобливазалежність. Кожному своє. Читайте, оцінюйте самі.
Сучасні книги про війну дуже відрізняються від тих, якими ми були начитані у радянському дитинстві. Тоді - це історії подвигів радянських вояків на полях битв. Там було все зрозуміло - попереду враг, у руках - зброя, ми повинні перемогти. Сучасні книги, і Соловей - не виняток, розкривають щоденні трагедії життя звичайних людей під час війни не тільки на передовій. Дві сестри, Франція, окупація, Друга Світова війна. Два абсолютна різних характера. Одна - матір, яка заради виживання дітей піде на будь що. Життя з ворогом під одним дахом не врятує її від страшних страждань, але це єдиний шлях до порятунку. Інша - піде у Рух супротиву, врятує безліч життів та стане прикладом-легендою для багатьох. Але це теж не вбереже її від страждань та болю. Роман глибокий, трогає за душу, показуючи всі страхи війни та викликає питання до себе - а який шлях обрала би я? На що б вистачило сил? При всій важкості теми - читається з захопленням, рекомендую.
Не читайте у юному віці. До 30, а може краще до 40. Бо буде сумно. Це не звична історія "за кожним успішним чоловіком стоїть сільна жінка". Все набагато складніше. Так - є успішний чоловік. Так є його жінка - яка ніби у тіні, але ж насправді... Якщо почнете читати все ж таки - буде багато несподіванок, багато кохання у різних його проявах, драм великих та малих, багато сексу, іноді багато бруду. Буде історія незвичного браку - але ж якщо подумати - у кого брак можна назвати "звичним". Буде історія про "справжніх" друзів - але ж у кого хоч раз в житті не було зради кращого друга. Буде історія успіху - але хто ж не знає, який важкий шлях до нього. Буде трагедія неочікуванної самотності - але хто не був хоч раз самотнім навіть у кругу близьких та рідних. Все нібито незвично і банально одночасно - але заворожує, затягує, не відпускає. Отже - читайте, навіть до 30 :) Завжди краще переживати за чужі помилки та брати досвід у чужих трагедіях.
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.
Одразу скажу – головна тематика книги для мене далека-далека. Дітей-підлітків не маю. Сама я – з 10 років почувалась дорослою, відповідальною. Це не заважало мені провести веселе дитинство-юність, з вечірками, друзями, першими коханнями. І хоч це були шалені 90-ті у великому місті - та мене ніколи не вабила темна сторона. Наркотики, секти, кримінал, залежності – я трималась від цього далі, для мене це було не смачне та не привабливе. І мені ніколи не було нудно, щоб шукати такої розради. Все не так з головною героїнею роману. Тут вже повний набір – тихій комплексуючий підліток Іві дуже бажає стати помітною. Увага учасниць секс-комуни та гуру Рассела, неоднозначні стосунки з небезпечною, але ж такою звабливою С’юзен, непокора – це ж так відрізняється від сірого життя з розлученими батьками, обідами в кафешках з подружками в брекетах та перспективою попасти в пансіон. Іві віддається новому життю повністю, наражаючись на очікуванні небезпеки. І це не відпускає її решту життя. Класика жанру. Але для мене - це книга не про підлітковий кримінал. Не про сексуальну секту. Ні, ні. Це про інше. Про те, що якщо не бажаєш розчарувань – не зачаровуйся. Ніким та нічим. Особливо ніким. Про те, як легко, граючи на болі та стражданні людини, на її комплексах та прихованих бажаннях, змусити робити щось. Навіть дуже погане. Навіть те, що може знищити. Тебе запрошують в місце та пропонують щось інше, те, що кардинально відрізняється від твого сірого нікчемного життя. І тільки те, що воно інше – вважається тобі на той момент набагато кращим, справжнім, бажаним. Заради чого можна зламати все. Тобі дають трохи відчути гостроту нових емоцій, роблять вигляд, що ти дуже бажаний та вагомий для них, пестять, заколисують увагу, дають відчути обраним, належним до незвичайного кола людей, не таким як усі. Нав’язують почуття провини, якщо ти сумніваєшся у чистоті намірів твоїх нових гуру. І ось – ти вже готовий на все, заради сумнівного нового, готовий ламати, зраджувати, обманювати. Безумовно – у юному віці зробити правильний вибір дуже тяжко. Бо досвіду не вистачає, а спокус – з надлишком. Та чи можемо ми з впевненістю сказати, що завжди робимо правильний вибір у дорослому віці? … Ти думаєш, що знайшов – але насправді втратив. Себе, своїх близьких, втрачаєш все що було раніше. Але найстрашніше – ти втрачаєш своє майбутнє. Своє можливе щасливе майбутнє. Бо так як було – вже ніколи не буде. І ти – в міліметрі від того, що все, що буде потім – буде жахливо потворним, невиправним. Нажаль, єдине, що може тебе урятувати від того страшного – якесь небезпечне дівчисько, яке висадить тебе з тієї машини, яка летить у прірву… Та чи для всіх знайдеться така С’юзен? І чи було все це того варте?
Не буду робити, як у відомому анекдоті про "всіх вбив адвокат". Не буду переказувати сюжет, який є трохи неочікуваний у кінці цієї історії. Як завжди, напишу про свої думки, які викликала книга. По-перше, вона така майже "підліткова", отже мені її читати вже може і не за віком. Але вона розповідає про багату американську родину зі страшними таємницями, приватний острів, про кохання, про брехню - все зроблено якісно, для гарних продажів та захоплення читачів ;) По-друге, не все так просто. Авторка іноді так якісно зображає переживання героїні через не зовсім звичні описи, що в мене навіть була така майже гра - знайди наступний, збери дівчину-лего до купи :) Наприклад, коли батько йде з родини, залишивши дочку, яка його дуже любила, героїня пише про цей момент так: "(батько) завів мотор. Потім він витягнув пістолета і вистрелив мені у груди. Куля пробила великий отвір, і серце викотилося просто у квітник. Кров ритмічно струменіла з моєї відкритої рани, з моїх вух, з моїх очей, з мого рота. На смак вона була схожа на сіль та на поразку. Яскраво-червоний сором від того, що мене не любили, просякнув траву перед будинком, каміння, стежини, сходи ґанку. Моє серце билося серед півоній, як риба на суші." Або дівчина сумує за померлою бабусею "Я почала танути - спершу голова і плечі, за ними стегна і коліна. Невдовзі я перетворилася на калюжу, яка просочувала візерунчасті бавовняні тканини. Я увібралася в ковдру, вкрила іржею металеві деталі її машинки..." Я також часто фізіологічно відчуваю почуття, дуже подібно, але рідко зустрічаю такі описи у літературі. У кого ще емоції мають смак, хто розуміє красиві алегорії, у кого сльози можуть текти з рук - читайте, вам сподобається. Ну і третє питання, можливо головне питання книги - може краще не пам'ятати? Не знати? Бути брехунами? Може тільки це врятує? Можливо мозок - наш найкращий друг - захистить, допоможе, забуде за нас те, що нам не потрібно...? Або правда - завжди краща? Треба все знати та пам’ятати? Я відповіді для себе не маю. Може ви знайдете – читайте, пишіть.
Це книга про любов та про кохання. Про Любов до Книги та Кохання до Жінки. Жан Одинак – володар баржі посеред паризької Сени. Завдяки своїй безмежній Любові до Книги, вірить, що тільки та чи інша книга може вилікувати душу людини, підказати відповідь на найболючіше питання, дати натхнення, підбадьорити, розвеселити або наповнити сенсом життя. Він має талан запропонувати різним людям саме той твір, який вони потребують саме в цей момент існування і успішно це робить, продаючи книги як ліки у своїй Літературній аптеці. Здавалось би, така людина має бути найщасливішою на Землі. Адже ми завжди впевнені, що той, хто вміє полегшити страждання інших людей - для себе завжди знайде шлях безтурботного життя. Якби так було – всі б лікарі жили до 120 років та вмирали просто від нудьги, а не від хвороби…. Насправді ж – все набагато складніше, і лікарями володіють недуги. І найкращі у світі радники – не можуть зарадити своїм особистим трагедіям. І це вже про Кохання до Жінки головного героя. Нещасливе, звісно. І це про Образу та Неспроможність вибачення, яке живе з ним поряд дуже багато років. І це вже про Розуміння неможливості виправити Помилку. І це про страшні слова “Ніколи” та “Назавжди”. І про тяжкий Вибір, про Новий Шанс, про Надію, про Все буде Добре... Всі, хто кохав та втрачав – знають про що це…. Книга має декілька непередбачуваних моментів, багато різних сюжетних ліній. Вона майже пахне лавандою та Провансом (о, як мені захотілося знову проїхатися тими маленькими чарівними містечками навколо Авіньйону, побачити білих коней у Камаргу, попити вина в маленьких шато!). Тому читайте для натхнення; коли сумніваєтесь у своїх почуттях та силах; коли хочете чогось “любовнороманного”; коли любите романтику мандрів; коли закохані у Прованс; коли просто закохані; коли думаєте, що тільки ви один нещасний у світі; коли думаєте, що тільки ви один щасливий у світі; коли хочеться почитати 5 сторінок в день; коли хочеться проковтнути книжку за 2 доби; коли хочеться посварити банальний сюжет; коли хочеться бути враженим неочікуваним поворотом у житті героя. Одним словом читайте :) PS Іноді в житті не вистачає такого Жана, який “знайде для тебе таку книгу, після якої ти знову спатимеш спокійно”. Ау, пане Одинак, у вас є нова клієнтка…
Це звичайно не шедевр. Ми це вже давно проходили у Зниклій, Дівчині у потягу та інших маслітах. Загалом – книжка на відпочинок саме те, що треба. На березі моря або у літаку – історійка піде під келишок вина або соку. Але декілька цікавих питань книга знову підіймає. 1.Якщо ти стаєш на шлях обману– то повинен бути готовий до того – що всі твої спільники – потенційні вороги. Нікому не можна довіряти – а особливо – “найщирішим друзям”. Ти можеш вважати себе – найрозумнішим, але хтось вважає тебе тупою жертвою, яку взяли з собою, як розмінну карту. І до самого кінця ти не дізнаєшся – ти граєш або тебе грають. 2.Чоловіки зроблять багато заради жінок. Будуть спокійно жити і будувати тихе сімейне життя заради домашньої господарки-матусі. Яка буде “точно завжди вдома та не буде задавати багато питань”. А потім – без вагань підуть на будь-які карколомні вчинки заради сексуальної агресивної тигриці. З радістю будуть “належати їй, кохати її, любити її шаленство, бунтарство, те, що ніщо їй не завадить отримати те, що вона хоче”. І навіть не згадають про ту, що “робить все для того, щоб задовільнити його потреби”. Тому перед жінками завжди буде стояти вибір – ким бути –Капитаном Мамусею або Шаленою Стервою. 3.Тепер читаю блоги та пости своїх знайомих та шукаю потаємний сенс – а раптом вони бажають щось написати-передати саме МЕНІ, а не сотні інших читачів їх постів. Ви про таке не думаєте?....

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт