Я люблю творчість Діни Рубіної, її вишукану мову, особливо як вона пише про міста. Але саме цей роман залишив у душі такий особливий шлейф після прочитаного. Можливо тому, що йдеться про Київ, про такий, знаєте, рідний Київ навіть не дитинства, а трохо раніше, до історії якого хочеться доторкнутися, з жителями якого, хочеться познайомитись, бо це особливі люди найособливішого міста на землі. Важко пояснити, кияни мене зрозуміють. А ще це трохи філософська, трохи містична, ніжна історія дівчини з особливим даром. Про неї, та небайдужих їй людей.
Своєрідна книга - буденно про будні Небесної Канцелярії та особливості роботи янгелів-охорнців )) Захоплює з перших рядків і тримає до кінця. Це та книга, коли вже глупа ніч, зранку на роботу, а ти такий: "Ну ще одну главу", а потім: "Ну ще одну".
До речі, знаєте звідки у людей ямка над верхньою губою? Це коли дитинка народжується, вона ще пам'ятає і знає всі тайни про світобудову, а її янгол прикладає їй пальчика до губ та каже: "Шшшшш..." ;)
Інна Кузьмич