Кошик

Вибір букстерів

Життя за життям

Кейт Аткінсон

«Життя за життям» Кейт Аткінсон - світовий бестселер, переможець Costa Book Awards (2013), найкращий історичний роман 2013 року за версією читачів Goodreads. Входить у топ-10 найкращих книжок 2013 року за рейтингом New York Times Book Review. 

125 грн

Бестселер

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Ти заходиш до розкішної мюнхенської кав’ярні, сідаєш за столик до знайомої компанії. Тобі тут раді, кажуть компліменти, рекомендують тістечка. Ти посміхаєшся, робиш ковток гарячого шоколаду, дістаєш із сумочки пістолет та стріляєш у чоловіка навпроти. Після цього у тебе залишається 10 секунд життя. Ти – англійка Урсула, тільки що ти вбила Гітлера і звільнила Світ від майбутньої війни. Ти йшла до цього декілька десятиліть теперішнього життя, та ще багато-багато попередніх життів. І будеш робити це знову та знову – у наступних. Ні, це не книга про загробне життя або фантастику. Авторка надає своїй героїні ту можливість, над якою ми, зазвичай, мріємо по 100 разів на день та безсонними ночами, намагаючись заснути. «Я б зробила це інакше». Не пішла туди або сюди, дала б іншу відповідь, обрала б іншу професію, освіту, чоловіка, друзів, країну життя. Всі ці інші варіанти б приводили до інших – кращих або гірших результатів, але ми цього не знаємо і знати не можемо, тому тільки переживаємо про це. А Урсула – може. Вона народжується безліч разів. Помирає при родах, або від хвороби у дитинстві, від тифу, від бомби, від алкоголізму, від холоду, від пострілу, від старості. Але знову і знову народжується 11 лютого 1910 року. Вона не знає про свою незвичайність. Вона тільки здогадується, вона щось таке пам’ятає, відчуває. Вона проживає різні життя, з різними людьми, у різних країнах, з різними рівнями щастя, достатку та здоров’я. Незмінними є тільки її родина – батьки, сестри та брати. І кожного разу – вона йде до мети. Врятувати Світ та рідних. Читаю прекрасну книгу (Аткінсон дійсно майстер) – і думаю: а ще це про помсту. І про чесність. Кажуть, що мстити погано, ображатися не можна, вибачати потрібно і таке інше. Завжди радять – відпускати, пробачати, дивитись під іншим кутом, підставляти другу щоку тощо. А Урсула – не підкорюється, вона поклала свої сотні життів на те, щоб все ж таки попасти в те кафе, де можна помститися за смерті своїх рідних та близьких, за образи мільйонів. Вона не пробачає зла. Вона – чесно виправляє те, що вважає неправильним. Йде до кінця, без компромісів. Книга глибока, чудова, непроста і захоплююча одночасно. Почитайте і помрійте – яку б ідею мали ви, якщо б мали сотні життів та варіантів. Кого б вбили або не вбили, де б жили, щоб робили. А потім згадайте те почуття «дежавю», яке іноді ми всі маємо, і подумайте, що це насправді? Чи не те саме, що відчувала Урсула?

Доки кава не охолоне

Тосікадзу Кавагуті

У цій невеличкій кав’ярні вже понад століття подають найсмачнішу каву. Тут можна посидіти за філіжанкою цього гірко-солодкого напою, відволіктися від буденних проблем і… вирушити в подорож у часі. Щоб зустрітися з коханим, з яким вас колись розлучили кілометри. Чи отримати лист від чоловіка, який забув про вас через хворобу. Знову хоча б на мить побачитися із сестрою, яка загинула в автокатастрофі. У кожного свої причини побувати в минулому. Проте є умова: встигнути повернутися в майбутнє, доки кава не охолоне…

98 грн

Інна Кузьмич

Всі події відбуваються у невеликій старезній, але дуже затишній японській кав‘ярні. Міська легенда стверджує, що звідси можна переміщуватись у часі. Бажаючих небагато, адже діють жорсткі правила. Ти можеш зустрітися лише з людиною, яка в той час точно була у кав‘ярні. Переміщуватись можна лише з одного стільця, і в жодному разі не можна з нього вставати, поки ти в іншому часі. Час твого перебування у минулому обмежений - мусиш повернутися доки кава не охолоне. Ну і найголовніше - усі твої дії в минулому жодним чином не змінюють теперішнє... Оце останнє все псує, адже навіщо повертатись у минуле, якщо не можна нічого змінити?! Герої книги мають різні прични зустрітися на декілька хвилин з людьми зі свого минулого, і ніхто точно не знає, що з цього вийде. А відбувається ось що - навіть не змінюючи стан речей, ти можешь змінитися сам та стати щасливішим. Легка й світла книга, прочитала з великим задоволенням.

П’ять четвертинок апельсина

Джоан Гаррис

Від авторки мегапопулярного роману «Шоколад».

Найголовніше сховано всередині. Фрамбуаза отримала дивний спадок від матері. Її брату дісталася ферма, старшій сестрі — винний погріб, сповнений бурштиново-сонячних пляшок, а Фрамбуазі — альбом з кулінарними рецептами. Не багацько… Але на берегах зошита впереміш зі старовинними рецептами різноманітних смаколиків вона знаходить загадкові нотатки. Секрети та зізнання матері. Життя, яке вона так ретельно приховувала від дітей, у часи війни й окупації. Маленькі радощі й прикрощі, потаємні думки, дитячі образи та щира сповідь жінки, що боялася любити. Минуло стільки років. Лишилося стільки запитань. Відповіді на них — у цьому старому щоденнику. Настав час розкрити моторошні таємниці минулого.    

113 грн

Бестселер

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Фрамбуаз, Кассіс, Ренетт. Малина, Смородина, Яблуко. Троє дітей з окупованого французького села у розпал Другої Світової Війни. Живуть на фермі, де багато роботи, хвора матір, нещодавно загинув батько. Підлітки вплутуються в авантюру з німецькими солдатами. Їхня мати не завжди знає, що відбувається з її дітьми, і одного разу трапляється страшне, через що вся сім'я змушена втекти з села. І ось через багато-багато років молодша з дітей вирішує повернутися до рідного дому, але ніхто не повинен знати, що вона саме та сама Фрамбуаз. В неї є сімейна реліквія – книга рецептів її матері. Вона ж – її потаємний щоденник, який проливає світло на таємницю 55 річної давнини. Ніби простий сюжет сімейної саги. Але це – просто жах та ступор. Так, період війни та життя в окупації – тяжкий для будь-якої людини. Але загалом, майже всі страшні речі робились персонажами не заради виживання, а заради невеликого матеріального або ментального задоволення. Діти здають сусідів за стопку журналів та панчохи. Матір має відносини з окупантами заради сільнодіючих ліків. Дівчинка 9-ти років доводить матір до зриву хвороби заради походу в кіно. Сестра ревнує сестру. Брат збігає. Всі зраджують всіх. І хоч рефреном йде “ми були просто дітьми” та “ми любили один одного” – прийняти такі виправдання для мене дуже важко. Не в контексті відносин між французами та німцями, ні! Зрозуміло, що війна війною, але жити в окупації мирному населенню треба було роками, і люди жили. Вражає гнітюча атмосфера всередині сім’ї. Зрештою, такі суворі відносини між її членами приводять до трагедії, яка зачипає значно більше коло людей. Нелюбов маленька приводить до великого зла. Я не можу рекомендувати – читати вам чи ні. Із плюсів - в книзі багато французьких рецептів (і я розумію, що хтось береться читати її після “Шоколаду” тієї ж авторки – і отримує шок від тяжкості теми), уроки ресторанного маркетингу (розповідь йде від імені 65-річної вже головної героїні, вона згадує воєнні роки, але й описує свою сучасність). Багато піднятих тем: дорослішання, необхідність вибачення, спокути провини - не додають легкості. Якщо ви готові над цим розмишляти і, головне, ви готові до висновку, що діти бувають геть погані, злі, жорстокі – тоді можете читати. Якщо ж ви – добра душа та оголений нерв – краще не треба. Вам буде тяжко від неможливості вибачити всім. Бо майже всім у книзі – є чого соромитись та за що каятись.

Самотність у Мережі

Януш Вишневський

«Самотність у Мережі»— це історія віртуального кохання, що стала реальністю. Герої роману зустрічаються в інтернет-чатах, обмінюються еротичними фантазіями, розповідають історії зі свого життя. Зустрінуться вони в Парижі, подолавши не одну перешкоду, але головним випробуванням для кохання стане сама зустріч… 

90 грн

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Самотність у мережі. Бікіні. Януш Леон Вишневський. Це дві різні книги. Про два різні світи, про різні часи, про різні проблеми. Переписка у Інтернеті та розбомблений Дрезден. Думки самогубця та випробування ядерної бомби. Але про одне і теж. Про кохання та людяність в тяжких обставинах. Читайте та емоціонуйте, воно того варте.

Моя кузина Рейчел

Дафна дю Мор’є

• Від однієї з найвідоміших британських письменниць XX століття

• Цього року вийшла нова екранізація роману «Моя кузина Рейчел»

Філіпа, який у ранньому дитинстві втратив батьків, виховав двоюрідний брат Емброуз. Хлопці майже весь час проводили разом у рідному маєтку. Згодом Емброуз був змушений виїхати до Італії на лікування. Там він зустрів далеку родичку Рейчел, закохався в неї та несподівано вирішив одружитися… Однак після весілля чоловік загадково помер. Філіп підозрює в убивстві дружину брата: Емброуз у листах щось писав про намагання його отруїти. Та коли чарівна Рейчел з’являється в маєтку, Філіп сумнівається у своїх підозрах — жінка зовсім не схожа на вбивцю. Вона така вродлива й спокуслива, що Філіп не спроможний опиратися почуттю… Але хто ж ця незнайомка? Хитра злочинниця чи невинна жертва?

 

91 грн

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Frailty, thy name is woman! О женщины – им имя вероломство! Зрадливість — ось твоє наймення, жінко! З часів Гамлета нічого не змінилось. Класичний твір Дафни дю Мор’є – про перше кохання молодого чоловіка та старшої за нього, досвідченої у відносинах жінки. Вважаю, що описувати сюжет можливо по-різному. В залежності від того – в яких ролях у житті побували ви самі. Тим паче, автор не оцінює персонажів, вона дає вам можливість самим це зробити. Варіант перший – ах, ці віроломні жінки. Все у них – заради грошей, от і головна героїня – Рейчел - навмисне задурила голову спочатку одному, потім іншому, а вже зробити це з недотьопою Філіпом для неї виявилось справою нехитрою. Підступна красуня, що знається на любовних іграх та на рослинах, вміє робити з них різні трунки – швидко оволоділа розумом, серцем та статками своєї жертви. Однозначний вердикт – винна! Варіант другий – багатій Філіп, перший раз захопився жінкою. Він отримує великий статок і вважає, що може прив’язати до себе обраницю грошима. Він кохає її, бажає оволодіти, готовий заради своєї мети на все. Але в якийсь момент все стає не так, його захоплюють ревнощі та розпач, бо він не розуміє ще жінок та їх справжніх емоцій, не знається на цих іграх: крок вперед-два назад-кокетство-відстороненість-пристрасть-розпач. В поривах емоцій робить жахливі речі. Рейчел в такій ситуації – жертва, а не злодійка. Варіант третій – ніхто не правий, ніхто не злодій, ніхто не винний. Життя – складне, різнобарвне, зі зміною настроїв та сюжетів. Ні в чому не можна бути впевненим, особливо там, де є чоловік та жінка, їхні стосунки. До того ж, коли на їх відносини впливають багато інших людей, обставини, попередній досвід. Почитайте, книга гарна тим, що ви самі будете вагатися, міняти свою точку зору, бути на тій або іншій стороні, навіть після останнього рядка – залишаться сумніви, впевнена. Ну а особисто мій вердикт: якщо жінка щось дуже бажає отримати від чоловіка, який має до неї схильність – вона отримає

Рибалки

Чігозі Обіома

Четверо братів — Бен, Ікенна, Боджа і Обембе, — скориставшись відсутністю батька, вирішили порибалити на забороненій річці. Хлопці зустріли там божевільного Абулу, який вміє передрікати майбутнє. Він сказав, що старший із братів — Ікенна — невдовзі буде убитий. І його вбивця — хтось із рибалок. Після цієї звістки хлопець дуже змінюється: Ікенну ніби підмінили. Брати починають псувати відносини між собою. Пророцтво Абули збувається: Ікенну вбиває рибалка. Але ніхто не думав, що той рибалка — рідний брат…

72 грн

Інна Кузьмич

Жили собі четверо братів, такі собі чемні хлопці від 7 до 15 років. Ну як чемні, хлопці як хлопці. Таємно від батьків після школи бігали рибалити на річку з не дуже хорошою славою. Якось трапився їм на тій річці місцевий божевільний, який напророкував одному з братів смерть від рук рибалки – і тепер решта братів під підозрою, адже вони ж і є рибалки! Найцікаіше в цій історії те, що всі події, насправді трагічні, ми бачимо очима молодшого з братів, семирічного хлопчика. А, ну й все це відбувається в Нігерії, що, безперечно, додає колориту. Так, мені, як мамі хлопців, було цікаво ще й з точки зору дитячої психології, мотивів вчинків хлопців, їх розуміння світу, стосунків між братами, ставлення до батьків. Але й сама історія дуже гарна. Рекомендую всім.

Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті

Насім Ніколас Талеб

«Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті» — бестселер New York Times і входить до 12 найвпливовіших книжок, написаних після Другої світової війни, за версією Sunday Times. «Чорний лебідь» перекладено 32 мовами світу. Видавництво «Наш формат» також готує до друку наступну книжку Насіма Талеба «Антикрихкість».

115 грн

Бестселер

Марта Зіміна

Журналіст
Автор полагает, что все самые знаковые события, происходящие в мире, - войны, научные открытия, катастрофы, то есть события непредсказуемые и влекущие за собой определенные последствия – это Черные Лебеди. Книга, на первый взгляд, перегруженная и сложная для восприятия, благодаря нескольким аспектам вполне может стать настольной. Вы, при желании проработать прочитанное более глубоко, можете научиться отличать некоторое эмоциональное от реального, применять теории Талеба в реальной жизни, анализировать будущее ровно в той степени, как и осознавать его непредсказуемость.

Дівчата

Емма Клайн

Історія, що спирається на реальні події, книга про вбивчу підліткову самотність, яка стала сенсацією!

Влітку 1969 року у США сталося кілька шокуючих нападів, вчинених дівчатами-хіпі з комуни Чарльза Менсона. Однією з жертв тоді стала вагітна дружина режисера Романа Поланскі…

 

69 грн

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Одразу скажу – головна тематика книги для мене далека-далека. Дітей-підлітків не маю. Сама я – з 10 років почувалась дорослою, відповідальною. Це не заважало мені провести веселе дитинство-юність, з вечірками, друзями, першими коханнями. І хоч це були шалені 90-ті у великому місті - та мене ніколи не вабила темна сторона. Наркотики, секти, кримінал, залежності – я трималась від цього далі, для мене це було не смачне та не привабливе. І мені ніколи не було нудно, щоб шукати такої розради. Все не так з головною героїнею роману. Тут вже повний набір – тихій комплексуючий підліток Іві дуже бажає стати помітною. Увага учасниць секс-комуни та гуру Рассела, неоднозначні стосунки з небезпечною, але ж такою звабливою С’юзен, непокора – це ж так відрізняється від сірого життя з розлученими батьками, обідами в кафешках з подружками в брекетах та перспективою попасти в пансіон. Іві віддається новому життю повністю, наражаючись на очікуванні небезпеки. І це не відпускає її решту життя. Класика жанру. Але для мене - це книга не про підлітковий кримінал. Не про сексуальну секту. Ні, ні. Це про інше. Про те, що якщо не бажаєш розчарувань – не зачаровуйся. Ніким та нічим. Особливо ніким. Про те, як легко, граючи на болі та стражданні людини, на її комплексах та прихованих бажаннях, змусити робити щось. Навіть дуже погане. Навіть те, що може знищити. Тебе запрошують в місце та пропонують щось інше, те, що кардинально відрізняється від твого сірого нікчемного життя. І тільки те, що воно інше – вважається тобі на той момент набагато кращим, справжнім, бажаним. Заради чого можна зламати все. Тобі дають трохи відчути гостроту нових емоцій, роблять вигляд, що ти дуже бажаний та вагомий для них, пестять, заколисують увагу, дають відчути обраним, належним до незвичайного кола людей, не таким як усі. Нав’язують почуття провини, якщо ти сумніваєшся у чистоті намірів твоїх нових гуру. І ось – ти вже готовий на все, заради сумнівного нового, готовий ламати, зраджувати, обманювати. Безумовно – у юному віці зробити правильний вибір дуже тяжко. Бо досвіду не вистачає, а спокус – з надлишком. Та чи можемо ми з впевненістю сказати, що завжди робимо правильний вибір у дорослому віці? … Ти думаєш, що знайшов – але насправді втратив. Себе, своїх близьких, втрачаєш все що було раніше. Але найстрашніше – ти втрачаєш своє майбутнє. Своє можливе щасливе майбутнє. Бо так як було – вже ніколи не буде. І ти – в міліметрі від того, що все, що буде потім – буде жахливо потворним, невиправним. Нажаль, єдине, що може тебе урятувати від того страшного – якесь небезпечне дівчисько, яке висадить тебе з тієї машини, яка летить у прірву… Та чи для всіх знайдеться така С’юзен? І чи було все це того варте?

Шовк

Алессандро Барікко

На край світу, у небезпечну подорож до далекої Японії, вирушає Ерве Жонкур. Він мусить привезти дорогоцінну грену, з якої народяться шовкопряди й дадуть роботу цілому французькому містечку. Але більше за грену він берегтиме аркуш рисового паперу — кілька ієрогліфів, що написала йому загадкова гейша… Знову й знову Ерве Жонкур повертатиметься на Схід, аби почути бодай слово цієї жінки. А вдома рік за роком його чекатиме дружина Елен…

Володар найпрестижніших літературних відзнак на своїй батьківщині Алессандро Барікко здобув палких прихильників по всьому світу. Його романи більше 20-ти років не полишають списків бестселерів, а їх автора критики ставлять поряд з Умберто Еко. 1998 року оскароносний Джузеппе Торнаторе за театральним монологом Барікко зняв «Легенду про піаніста», а чуттєва мелодрама «Шовк» з Кірою Найтлі у головній ролі надихнула мільйони читачів ще раз перегорнути сторінки дивовижного, схожого на невагомо ніжну пісню роману…

69 грн

Інна Кузьмич

Красива історія! Книга на один вечір, читається на одному подиху. І це та література, від якої отримуєш естетичне задоволення.

Мартин Иден

Джек Лондон

В романе показан сложный путь к писательской славе парня из рабочей семьи. Судьбу Мартина определила встреча с Рут — девушкой из богатой семьи, неземным существом, которая горячо полюбила неординарного юношу. Под влиянием любви, близкой к поклонению, Мартин изменяется внешне и внутренне, отходит от людей своего круга и... постепенно понимает ничтожность и мерзость мира своей любимой.

75 грн

Олена Тараненко

Операційний директор в Hoshva PR
Складний шлях до письменницької слави неотесаного парубка з робітничої родини. Історія світлої душі, яку пропустили через м'ясорубку світського товариства. Мій тато говорить: інтелігентна людина – це та, у якої болить душа. У Мартіна Ідена болить і у вас почне.

Долі та фурії

Лорен Ґрофф

Роман «Долі та фурії» одразу після публікації опинився у списку улюблених книжок Барака Обами, а також увійшов до рейтингів найкращих книжок року за версією Amazon, Washington Post, Time, Kirkus та інших ЗМІ. 

90 грн

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Не читайте у юному віці. До 30, а може краще до 40. Бо буде сумно. Це не звична історія "за кожним успішним чоловіком стоїть сільна жінка". Все набагато складніше. Так - є успішний чоловік. Так є його жінка - яка ніби у тіні, але ж насправді... Якщо почнете читати все ж таки - буде багато несподіванок, багато кохання у різних його проявах, драм великих та малих, багато сексу, іноді багато бруду. Буде історія незвичного браку - але ж якщо подумати - у кого брак можна назвати "звичним". Буде історія про "справжніх" друзів - але ж у кого хоч раз в житті не було зради кращого друга. Буде історія успіху - але хто ж не знає, який важкий шлях до нього. Буде трагедія неочікуванної самотності - але хто не був хоч раз самотнім навіть у кругу близьких та рідних. Все нібито незвично і банально одночасно - але заворожує, затягує, не відпускає. Отже - читайте, навіть до 30 :) Завжди краще переживати за чужі помилки та брати досвід у чужих трагедіях.

Оповідки Еви Луни

Ісабель АЛЬЄНДЕ

«Оповідки Еви Луни» - перша книжка сучасної чилійської письменниці Ісабель Альєнде, що вийшла в Україні.

Двадцять три її оповідки - це історії кохання й зради, честі та безчестя, дружби й ворожнечі. Це історії різних людей, об’єднані багатою уявою, образною мовою та дотепністю відомої письменниці, якій, як і її героїні, новітній Шахразаді на ім’я Ева Луна, не загрожує немилість найвимогливішого читача.  

Це вишукані оповідання, їхні образи як поезія. І, як поезія, ця проза вимагає надзвичайної уваги

Барбара Кінгсолвер, The New York Times

50 грн

Інна Кузьмич

Не хочу порівнювати Альєнде з Маркесом, але оцей казково-чуттєвий дух Латинської Америки так само відчувається в оповіданнях Еви. Кожне - завершена картина. Мені дуууже сподобались :)

Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність.

Айн Ренд

«Атлант розправив плечі» – magnus opus Айн Ренд, який авторка писала впродовж 12 років, став її найгучнішим бестселером, одним із найвпливовіших художніх творів світової літератури. Згідно з даними опитування Бібліотеки Конгресу США, це друга після Біблії книга, яка змінила життя американських читачів. Три частини трилогії названі відповідно до основних законів логіки: «Несуперечність», «Або-або, «А є А». У першій частині авторка знайомить читачів із головною героїнею Даґні Таґґарт, яка керує найбільшою в країні залізницею і прагне впровадити нові технології, щоб зробити свою бізнес-імперію ще сильнішою. У цьому їй допомагає Генк Ріарден – король металургії, а ще нафтовий монополіст Елліс Ваятт, що перетворює Богом забуту землю на промисловий рай. У їхніх руках — наймогутніші корпорації, що від них залежить доля країни. Вони — сучасні атланти. Їхня релігія — економіка, їхня відповідальність  — тягар усього світу. Колись вони мріяли змінити життя суспільства, а тепер їм доводиться чути, що вся їхня праця лише помножує несправедливість. Що всім людям потрібні однакові права і можливості. Спершу атланти лише знизували плечима. Але настане той день, коли їм остаточно набридне тримати цей світ на своїх плечах…

99 грн

Наталі Яструбинська

Компанія TravelSiM
Епохальний твір Айн Ренд - або одразу сприймають на 100 відсотків, або закінчують читати з п'ятої спроби з питанням в кінці "а що це було?". Іноді - важкувата мова, багато повторень. Іноді ну дуже ярко виражені риси позитивних та негативних героїв, без полутонів, тільки чорне або біле (в житті так не буває). Іноді репліки героїв ну дуже довгі та занадто вигадливі. Але загалом, як на мене, цей гімн капіталізму буде цікавим тим, хто шукає для себе виправдання свому здоровому егоїзму та бажанню бути заможним та незалежним. Для тих, кому потрібна мотивація. Для тих, хто в житті бажає створювати нове та власне, а не користуватись чужим. Для тих, хто любить, коли його стимулюють та надихають. Для тих, хто є прихільником тренингів та курсів. Вб'єте двох зайців - і прокачаєте себе, і всесвітній бестелер подужаєте ;)

Бестселери

Ти заходиш до розкішної мюнхенської кав’ярні, сідаєш за столик до знайомої компанії. Тобі тут раді, кажуть компліменти, рекомендують тістечка. Ти посміхаєшся, робиш ковток гарячого шоколаду, дістаєш із сумочки пістолет та стріляєш у чоловіка навпроти. Після цього у тебе залишається 10 секунд життя. Ти – англійка Урсула, тільки що ти вбила Гітлера і звільнила Світ від майбутньої війни. Ти йшла до цього декілька десятиліть теперішнього життя, та ще багато-багато попередніх життів. І будеш робити це знову та знову – у наступних. Ні, це не книга про загробне життя або фантастику. Авторка надає своїй героїні ту можливість, над якою ми, зазвичай, мріємо по 100 разів на день та безсонними ночами, намагаючись заснути. «Я б зробила це інакше». Не пішла туди або сюди, дала б іншу відповідь, обрала б іншу професію, освіту, чоловіка, друзів, країну життя. Всі ці інші варіанти б приводили до інших – кращих або гірших результатів, але ми цього не знаємо і знати не можемо, тому тільки переживаємо про це. А Урсула – може. Вона народжується безліч разів. Помирає при родах, або від хвороби у дитинстві, від тифу, від бомби, від алкоголізму, від холоду, від пострілу, від старості. Але знову і знову народжується 11 лютого 1910 року. Вона не знає про свою незвичайність. Вона тільки здогадується, вона щось таке пам’ятає, відчуває. Вона проживає різні життя, з різними людьми, у різних країнах, з різними рівнями щастя, достатку та здоров’я. Незмінними є тільки її родина – батьки, сестри та брати. І кожного разу – вона йде до мети. Врятувати Світ та рідних. Читаю прекрасну книгу (Аткінсон дійсно майстер) – і думаю: а ще це про помсту. І про чесність. Кажуть, що мстити погано, ображатися не можна, вибачати потрібно і таке інше. Завжди радять – відпускати, пробачати, дивитись під іншим кутом, підставляти другу щоку тощо. А Урсула – не підкорюється, вона поклала свої сотні життів на те, щоб все ж таки попасти в те кафе, де можна помститися за смерті своїх рідних та близьких, за образи мільйонів. Вона не пробачає зла. Вона – чесно виправляє те, що вважає неправильним. Йде до кінця, без компромісів. Книга глибока, чудова, непроста і захоплююча одночасно. Почитайте і помрійте – яку б ідею мали ви, якщо б мали сотні життів та варіантів. Кого б вбили або не вбили, де б жили, щоб робили. А потім згадайте те почуття «дежавю», яке іноді ми всі маємо, і подумайте, що це насправді? Чи не те саме, що відчувала Урсула?
Фрамбуаз, Кассіс, Ренетт. Малина, Смородина, Яблуко. Троє дітей з окупованого французького села у розпал Другої Світової Війни. Живуть на фермі, де багато роботи, хвора матір, нещодавно загинув батько. Підлітки вплутуються в авантюру з німецькими солдатами. Їхня мати не завжди знає, що відбувається з її дітьми, і одного разу трапляється страшне, через що вся сім'я змушена втекти з села. І ось через багато-багато років молодша з дітей вирішує повернутися до рідного дому, але ніхто не повинен знати, що вона саме та сама Фрамбуаз. В неї є сімейна реліквія – книга рецептів її матері. Вона ж – її потаємний щоденник, який проливає світло на таємницю 55 річної давнини. Ніби простий сюжет сімейної саги. Але це – просто жах та ступор. Так, період війни та життя в окупації – тяжкий для будь-якої людини. Але загалом, майже всі страшні речі робились персонажами не заради виживання, а заради невеликого матеріального або ментального задоволення. Діти здають сусідів за стопку журналів та панчохи. Матір має відносини з окупантами заради сільнодіючих ліків. Дівчинка 9-ти років доводить матір до зриву хвороби заради походу в кіно. Сестра ревнує сестру. Брат збігає. Всі зраджують всіх. І хоч рефреном йде “ми були просто дітьми” та “ми любили один одного” – прийняти такі виправдання для мене дуже важко. Не в контексті відносин між французами та німцями, ні! Зрозуміло, що війна війною, але жити в окупації мирному населенню треба було роками, і люди жили. Вражає гнітюча атмосфера всередині сім’ї. Зрештою, такі суворі відносини між її членами приводять до трагедії, яка зачипає значно більше коло людей. Нелюбов маленька приводить до великого зла. Я не можу рекомендувати – читати вам чи ні. Із плюсів - в книзі багато французьких рецептів (і я розумію, що хтось береться читати її після “Шоколаду” тієї ж авторки – і отримує шок від тяжкості теми), уроки ресторанного маркетингу (розповідь йде від імені 65-річної вже головної героїні, вона згадує воєнні роки, але й описує свою сучасність). Багато піднятих тем: дорослішання, необхідність вибачення, спокути провини - не додають легкості. Якщо ви готові над цим розмишляти і, головне, ви готові до висновку, що діти бувають геть погані, злі, жорстокі – тоді можете читати. Якщо ж ви – добра душа та оголений нерв – краще не треба. Вам буде тяжко від неможливості вибачити всім. Бо майже всім у книзі – є чого соромитись та за що каятись.

За спиною

Гаська Шиян

55 грн

65 грн

Бестселер

Цікава книга, читається на одному диханні, змушує замислитися й залишається в пам'яті. Дякую авторові!
Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!
  • Останні добірки
  • Новинки
  • Безкоштовно
  • Подарункові сертифікати

Знижки на електронні книжки

За спиною

Гаська Шиян

55 грн

65 грн

Бестселер

Бестселери жовтня

Ти заходиш до розкішної мюнхенської кав’ярні, сідаєш за столик до знайомої компанії. Тобі тут раді, кажуть компліменти, рекомендують тістечка. Ти посміхаєшся, робиш ковток гарячого шоколаду, дістаєш із сумочки пістолет та стріляєш у чоловіка навпроти. Після цього у тебе залишається 10 секунд життя. Ти – англійка Урсула, тільки що ти вбила Гітлера і звільнила Світ від майбутньої війни. Ти йшла до цього декілька десятиліть теперішнього життя, та ще багато-багато попередніх життів. І будеш робити це знову та знову – у наступних. Ні, це не книга про загробне життя або фантастику. Авторка надає своїй героїні ту можливість, над якою ми, зазвичай, мріємо по 100 разів на день та безсонними ночами, намагаючись заснути. «Я б зробила це інакше». Не пішла туди або сюди, дала б іншу відповідь, обрала б іншу професію, освіту, чоловіка, друзів, країну життя. Всі ці інші варіанти б приводили до інших – кращих або гірших результатів, але ми цього не знаємо і знати не можемо, тому тільки переживаємо про це. А Урсула – може. Вона народжується безліч разів. Помирає при родах, або від хвороби у дитинстві, від тифу, від бомби, від алкоголізму, від холоду, від пострілу, від старості. Але знову і знову народжується 11 лютого 1910 року. Вона не знає про свою незвичайність. Вона тільки здогадується, вона щось таке пам’ятає, відчуває. Вона проживає різні життя, з різними людьми, у різних країнах, з різними рівнями щастя, достатку та здоров’я. Незмінними є тільки її родина – батьки, сестри та брати. І кожного разу – вона йде до мети. Врятувати Світ та рідних. Читаю прекрасну книгу (Аткінсон дійсно майстер) – і думаю: а ще це про помсту. І про чесність. Кажуть, що мстити погано, ображатися не можна, вибачати потрібно і таке інше. Завжди радять – відпускати, пробачати, дивитись під іншим кутом, підставляти другу щоку тощо. А Урсула – не підкорюється, вона поклала свої сотні життів на те, щоб все ж таки попасти в те кафе, де можна помститися за смерті своїх рідних та близьких, за образи мільйонів. Вона не пробачає зла. Вона – чесно виправляє те, що вважає неправильним. Йде до кінця, без компромісів. Книга глибока, чудова, непроста і захоплююча одночасно. Почитайте і помрійте – яку б ідею мали ви, якщо б мали сотні життів та варіантів. Кого б вбили або не вбили, де б жили, щоб робили. А потім згадайте те почуття «дежавю», яке іноді ми всі маємо, і подумайте, що це насправді? Чи не те саме, що відчувала Урсула?

Навчатися із задоволенням

Бестселери карантину

Цікава книга, читається на одному диханні, змушує замислитися й залишається в пам'яті. Дякую авторові!
Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!

Серйозні романи для вдумливого читання

Фрамбуаз, Кассіс, Ренетт. Малина, Смородина, Яблуко. Троє дітей з окупованого французького села у розпал Другої Світової Війни. Живуть на фермі, де багато роботи, хвора матір, нещодавно загинув батько. Підлітки вплутуються в авантюру з німецькими солдатами. Їхня мати не завжди знає, що відбувається з її дітьми, і одного разу трапляється страшне, через що вся сім'я змушена втекти з села. І ось через багато-багато років молодша з дітей вирішує повернутися до рідного дому, але ніхто не повинен знати, що вона саме та сама Фрамбуаз. В неї є сімейна реліквія – книга рецептів її матері. Вона ж – її потаємний щоденник, який проливає світло на таємницю 55 річної давнини. Ніби простий сюжет сімейної саги. Але це – просто жах та ступор. Так, період війни та життя в окупації – тяжкий для будь-якої людини. Але загалом, майже всі страшні речі робились персонажами не заради виживання, а заради невеликого матеріального або ментального задоволення. Діти здають сусідів за стопку журналів та панчохи. Матір має відносини з окупантами заради сільнодіючих ліків. Дівчинка 9-ти років доводить матір до зриву хвороби заради походу в кіно. Сестра ревнує сестру. Брат збігає. Всі зраджують всіх. І хоч рефреном йде “ми були просто дітьми” та “ми любили один одного” – прийняти такі виправдання для мене дуже важко. Не в контексті відносин між французами та німцями, ні! Зрозуміло, що війна війною, але жити в окупації мирному населенню треба було роками, і люди жили. Вражає гнітюча атмосфера всередині сім’ї. Зрештою, такі суворі відносини між її членами приводять до трагедії, яка зачипає значно більше коло людей. Нелюбов маленька приводить до великого зла. Я не можу рекомендувати – читати вам чи ні. Із плюсів - в книзі багато французьких рецептів (і я розумію, що хтось береться читати її після “Шоколаду” тієї ж авторки – і отримує шок від тяжкості теми), уроки ресторанного маркетингу (розповідь йде від імені 65-річної вже головної героїні, вона згадує воєнні роки, але й описує свою сучасність). Багато піднятих тем: дорослішання, необхідність вибачення, спокути провини - не додають легкості. Якщо ви готові над цим розмишляти і, головне, ви готові до висновку, що діти бувають геть погані, злі, жорстокі – тоді можете читати. Якщо ж ви – добра душа та оголений нерв – краще не треба. Вам буде тяжко від неможливості вибачити всім. Бо майже всім у книзі – є чого соромитись та за що каятись.
Спішу поділитися враженнями від щойно прочитаної книги. «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте. Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую. І з нетерпінням чекаю на продовження.
Не читайте у юному віці. До 30, а може краще до 40. Бо буде сумно. Це не звична історія "за кожним успішним чоловіком стоїть сільна жінка". Все набагато складніше. Так - є успішний чоловік. Так є його жінка - яка ніби у тіні, але ж насправді... Якщо почнете читати все ж таки - буде багато несподіванок, багато кохання у різних його проявах, драм великих та малих, багато сексу, іноді багато бруду. Буде історія незвичного браку - але ж якщо подумати - у кого брак можна назвати "звичним". Буде історія про "справжніх" друзів - але ж у кого хоч раз в житті не було зради кращого друга. Буде історія успіху - але хто ж не знає, який важкий шлях до нього. Буде трагедія неочікуванної самотності - але хто не був хоч раз самотнім навіть у кругу близьких та рідних. Все нібито незвично і банально одночасно - але заворожує, затягує, не відпускає. Отже - читайте, навіть до 30 :) Завжди краще переживати за чужі помилки та брати досвід у чужих трагедіях.

Кращі книги в жанрі фентезі

Обожнюю цю книжку з дитинства. Казка - гра. Гра слів, персонажів і ситуацій. Для мене ця книжка - керівництво для дії. Можна відкрити в будь-який час на будь-якій сторінці та знайнти відповідь на запитання, що тебе хвилює в даний момент. А якось ще перечитала її англійською - це був вибух мозоку! Неперевершено!!! Доречі, український переклад пречудовий, я би навіть сказала - смачний ))

Бібліотека ТОП-менеджера - Герман Греф рекомендує

Марта Зіміна

Журналіст
Автор полагает, что все самые знаковые события, происходящие в мире, - войны, научные открытия, катастрофы, то есть события непредсказуемые и влекущие за собой определенные последствия – это Черные Лебеди. Книга, на первый взгляд, перегруженная и сложная для восприятия, благодаря нескольким аспектам вполне может стать настольной. Вы, при желании проработать прочитанное более глубоко, можете научиться отличать некоторое эмоциональное от реального, применять теории Талеба в реальной жизни, анализировать будущее ровно в той степени, как и осознавать его непредсказуемость.

Бестселери 2019

Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!

З ТОП-100 книг ХХІ ст. за версією The Guardian

Спішу поділитися враженнями від щойно прочитаної книги. «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте. Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую. І з нетерпінням чекаю на продовження.

Еспресо. Вибір читачів - 2019, довгий список

За спиною

Гаська Шиян

55 грн

65 грн

Бестселер

Цікава книга, читається на одному диханні, змушує замислитися й залишається в пам'яті. Дякую авторові!
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Книги про море

Чарівна книга. Як сліди хвиль на піску.
Банально: Як завжди, бідний аферист Том заздрить багатому-успішному красеню Діккі. Вважає, що він більш гідний мати гроші, розкішне життя, гарних друзів, кохання та жити в своє задоволення. Історія стара як Світ. Том здатен йти на все, щоби заполучити життя Діккі. На все-все буквально, бо талантів на погане в нього вистачає… Не банально: Зрозуміти почуття героїв - бо іноді між ними дружба-кохання або кохання-ненависть, підозра-довіра, дружба-знущання, ще безліч поєднань відносин. І все так змішано, все так реалістично, і все призводить до фатальних подій, і не завжди добро перемагає, і немає справедливості. Іноді так гидко, що аж моторошно. А іноді розумієш - ось вона, краса моменту в такому-то місті. Взагалі, читала і думала - ах, яка ж повинна бути чудова екранізація, бо стільки мальовничих локацій (Нью-Йорк, Рим, Амальфійське узбережжя, Венеція, навіть круїзний лайнер, Мюнхен та Греція) використав автор для цієї детективної історії про Людську негідність. Прямо тревел-роман

Книжки, які можна прочитати за декілька вечорів

Книжки з картинками я не дуже люблю вже років 30, бо тексти для мене - важливіші. Отже, цю книгу не купувала - добра подружка вирішила, що мені зараз потрібно її прочитати.... Мода на скандинавське життя вже декілька років вирує в Україні, чим я дуже тішуся
Детективи, трілери, темний ліс. Перша яскрава шкільна любов була у всіх у житті, але головна героїня вже доросла, проте забути цю любов не може. Вона - явний клієнт психоаналітиків, психологів, а може й і психіатрів (так вважатиме поліція). І все ніби ясно, але... Але ж як завжди - є інші таємні мотиви, "добрі" недобрі подружки, недосказаність, страшні таємниці минулого. Вічна тема "казати-неказати", "горда або кохана", "любить не любить". Фінал несподівано не "happy", що дуже дивує, адже загалом - звичайний сценарій для звичайної голівудської стрічки "вихідного дня" :) Беріть з собою у мандрівку - або зацікавитесь сюжетом і не збагнете, як долетіли, або добре заснете після перших десяти сторінок :)
Не хочу порівнювати Альєнде з Маркесом, але оцей казково-чуттєвий дух Латинської Америки так само відчувається в оповіданнях Еви. Кожне - завершена картина. Мені дуууже сподобались :)

Книжки, які можна прочитати за декілька годин

Летом по дороге на море решили проехать по Трансильвании - замок Дракулы, Трансфогараш, все такое, там мы еще не были, а фотки в интернете прикольные, хотелось увидеть своими глазами. И вау. Это был тот случай, когда увиденное превзошло ожидание. Причем не замок, который вроде как был целью путешествия, а именно Румыния - природа, горы, безумно красивая дорога, сказочные деревушки, города, эти розы повсюду... даже цыгане красивые. Ну и меня поразил город Брашов - городок с картинки у подножья гор. Мы просто проезжали сквозь него, даже не сфотографировали, но он запечалился в памяти. Показался, мне, настолько уютным и своим (может, правда, зов крови...), и не отпускала мысль, как оно, пожить вот в таком крохотном провинциальном, будто акварелью нарисованном, городишке с мощенными улочками, с нереальным пейзажем 360 градусов, вот эти все милые старушки на крылечках с чашечкой кофе, и старички с задумчивыми взглядами... И тут, спустя какое-то время, попадается мне книжка. Девушка с магнитами. Сначала на обложку обратила внимание - вот же он, мой нарисованный город из летнего воспоминания! Читаю аннотацию: автор из Кишинёва переехала жить в... Брашов!!! (Я же про этот город даже не слышала никогда раньше, а тут только увидела, и сразу книжка про него!) Ну и работает продавцом в сувенирной лавке на центральной туристической улочке. Наблюдает за туристами из разных стран, общается с местными... Интересно. Интересно, как причудливо складывались судьбы людей, так или иначе связанных с этими территориями. Бессарабия, Буковина, Венгрия, Австро-Венгрия, Карпаты, Румыния, Советский союз, войны, департации, репатриации, передачи земель, смена режимов и властей, воссоединения... Смешение национальностей, культур, традиций, языков, религий... За всеми этими событиями - люди, семьи, друзья, истории, жизни... Книга наполнена любовью к людям. И любовью к жизни. И умение видеть и радоваться мелочам. И да, если человек живёт в гармонии с собой, ему везде будет хорошо. В общем, проглотила за пару часов. Легко и непринужденно, как с подружкой поболтала
Красива історія! Книга на один вечір, читається на одному подиху. І це та література, від якої отримуєш естетичне задоволення.

Оскароносні екранізації книг

Обожнюю цю книжку з дитинства. Казка - гра. Гра слів, персонажів і ситуацій. Для мене ця книжка - керівництво для дії. Можна відкрити в будь-який час на будь-якій сторінці та знайнти відповідь на запитання, що тебе хвилює в даний момент. А якось ще перечитала її англійською - це був вибух мозоку! Неперевершено!!! Доречі, український переклад пречудовий, я би навіть сказала - смачний ))

Сімейні саги

От уявіть – на ваші Хрестини як гість приходить чоловік, який не знайомий особисто майже ні з ким (і навіть з вашою мамою, а батька випадково іноді бачить в коридорах на роботі). Приходить без запрошення. Не знає навіть – якої статі дитина народилась, її ім’я. Приходить з подарунком на дитяче свято – з великою пляшкою джину та з глибокою втомою від власного подружнього життя та з майже ненавистю до своєї дружини. Просто стукає у двері – та приєднується до свята. Чавить апельсиновий сік та теревеніть із гостями, а потім -несподівано, таємно пристрасно цілує вашу маму з немовлям на руках у дальній кімнатці. Ця подія назавжди змінює життя двох родин – вашої та його. Цей візит – зруйнує ці родини та переверне життя чотирьох дорослих та шістьох дітей (ну і ваше звісно). Що ви зробите у такому випадку? Важке питання. А Енн Пратчет – написала чудову автобіографічну книгу «Співдружність». Доволі сміливий крок - описувати 50-річну історію своєї родини, з багатьма таємницями та трагедіями, з описом своїх почуттів. З іншого боку – історія типова, мільйони чоловіків та жінок знаходять один одного, женяться, розстаються, знову женяться, заводять тайні романи, інтрижки, виховують своїх та прийомних дітей. І насправді – роман саме про них – шістьох дітей, які за волею дорослих стали жити разом та стали «родичами», хоча насправді скоріше – «небратами» та «несестрами». Як їм живеться, що вони відчувають, ким виростуть, яку долю їм запрограмували їх нестандартні родини, яка трагедія їх об’єднає , і взагалі – до чого тут бджоли та апельсини – почитайте.

Кращі книги для маркетологів

Книги на основі реальних подій

Одразу скажу – головна тематика книги для мене далека-далека. Дітей-підлітків не маю. Сама я – з 10 років почувалась дорослою, відповідальною. Це не заважало мені провести веселе дитинство-юність, з вечірками, друзями, першими коханнями. І хоч це були шалені 90-ті у великому місті - та мене ніколи не вабила темна сторона. Наркотики, секти, кримінал, залежності – я трималась від цього далі, для мене це було не смачне та не привабливе. І мені ніколи не було нудно, щоб шукати такої розради. Все не так з головною героїнею роману. Тут вже повний набір – тихій комплексуючий підліток Іві дуже бажає стати помітною. Увага учасниць секс-комуни та гуру Рассела, неоднозначні стосунки з небезпечною, але ж такою звабливою С’юзен, непокора – це ж так відрізняється від сірого життя з розлученими батьками, обідами в кафешках з подружками в брекетах та перспективою попасти в пансіон. Іві віддається новому життю повністю, наражаючись на очікуванні небезпеки. І це не відпускає її решту життя. Класика жанру. Але для мене - це книга не про підлітковий кримінал. Не про сексуальну секту. Ні, ні. Це про інше. Про те, що якщо не бажаєш розчарувань – не зачаровуйся. Ніким та нічим. Особливо ніким. Про те, як легко, граючи на болі та стражданні людини, на її комплексах та прихованих бажаннях, змусити робити щось. Навіть дуже погане. Навіть те, що може знищити. Тебе запрошують в місце та пропонують щось інше, те, що кардинально відрізняється від твого сірого нікчемного життя. І тільки те, що воно інше – вважається тобі на той момент набагато кращим, справжнім, бажаним. Заради чого можна зламати все. Тобі дають трохи відчути гостроту нових емоцій, роблять вигляд, що ти дуже бажаний та вагомий для них, пестять, заколисують увагу, дають відчути обраним, належним до незвичайного кола людей, не таким як усі. Нав’язують почуття провини, якщо ти сумніваєшся у чистоті намірів твоїх нових гуру. І ось – ти вже готовий на все, заради сумнівного нового, готовий ламати, зраджувати, обманювати. Безумовно – у юному віці зробити правильний вибір дуже тяжко. Бо досвіду не вистачає, а спокус – з надлишком. Та чи можемо ми з впевненістю сказати, що завжди робимо правильний вибір у дорослому віці? … Ти думаєш, що знайшов – але насправді втратив. Себе, своїх близьких, втрачаєш все що було раніше. Але найстрашніше – ти втрачаєш своє майбутнє. Своє можливе щасливе майбутнє. Бо так як було – вже ніколи не буде. І ти – в міліметрі від того, що все, що буде потім – буде жахливо потворним, невиправним. Нажаль, єдине, що може тебе урятувати від того страшного – якесь небезпечне дівчисько, яке висадить тебе з тієї машини, яка летить у прірву… Та чи для всіх знайдеться така С’юзен? І чи було все це того варте?

Коронація слова - переможці та призери

По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?
Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )

Бестселери The New York Times

Ти заходиш до розкішної мюнхенської кав’ярні, сідаєш за столик до знайомої компанії. Тобі тут раді, кажуть компліменти, рекомендують тістечка. Ти посміхаєшся, робиш ковток гарячого шоколаду, дістаєш із сумочки пістолет та стріляєш у чоловіка навпроти. Після цього у тебе залишається 10 секунд життя. Ти – англійка Урсула, тільки що ти вбила Гітлера і звільнила Світ від майбутньої війни. Ти йшла до цього декілька десятиліть теперішнього життя, та ще багато-багато попередніх життів. І будеш робити це знову та знову – у наступних. Ні, це не книга про загробне життя або фантастику. Авторка надає своїй героїні ту можливість, над якою ми, зазвичай, мріємо по 100 разів на день та безсонними ночами, намагаючись заснути. «Я б зробила це інакше». Не пішла туди або сюди, дала б іншу відповідь, обрала б іншу професію, освіту, чоловіка, друзів, країну життя. Всі ці інші варіанти б приводили до інших – кращих або гірших результатів, але ми цього не знаємо і знати не можемо, тому тільки переживаємо про це. А Урсула – може. Вона народжується безліч разів. Помирає при родах, або від хвороби у дитинстві, від тифу, від бомби, від алкоголізму, від холоду, від пострілу, від старості. Але знову і знову народжується 11 лютого 1910 року. Вона не знає про свою незвичайність. Вона тільки здогадується, вона щось таке пам’ятає, відчуває. Вона проживає різні життя, з різними людьми, у різних країнах, з різними рівнями щастя, достатку та здоров’я. Незмінними є тільки її родина – батьки, сестри та брати. І кожного разу – вона йде до мети. Врятувати Світ та рідних. Читаю прекрасну книгу (Аткінсон дійсно майстер) – і думаю: а ще це про помсту. І про чесність. Кажуть, що мстити погано, ображатися не можна, вибачати потрібно і таке інше. Завжди радять – відпускати, пробачати, дивитись під іншим кутом, підставляти другу щоку тощо. А Урсула – не підкорюється, вона поклала свої сотні життів на те, щоб все ж таки попасти в те кафе, де можна помститися за смерті своїх рідних та близьких, за образи мільйонів. Вона не пробачає зла. Вона – чесно виправляє те, що вважає неправильним. Йде до кінця, без компромісів. Книга глибока, чудова, непроста і захоплююча одночасно. Почитайте і помрійте – яку б ідею мали ви, якщо б мали сотні життів та варіантів. Кого б вбили або не вбили, де б жили, щоб робили. А потім згадайте те почуття «дежавю», яке іноді ми всі маємо, і подумайте, що це насправді? Чи не те саме, що відчувала Урсула?