“Можеш написати мені роман на 200 сторінок про самотнього далекобійника, який читає Сковороду на стоянках між Кривим Рогом і Віднем?”
“Так. Українською, англійською чи в перекладі самого Сковороди?”
Так почалась моя розмова з ним. Зі Штучним Інтелектом. Я хотіла просто перевірити, на що він здатен. А потім ми заговорили про літературу.
booxters: ШІ, ти справді можеш написати книжку? Не просто текст, а повноцінний художній твір?
ШІ: Так, і не одну. Я можу створити роман, повість чи оповідання у будь-якому жанрі — від психологічної драми до абсурдної антиутопії, написані в стилі будь-якого автора. Все, що мені потрібно — ваш запит, бажаний настрій, тема або стиль. І трохи вашої довіри.
booxters: А якщо я попрошу тебе написати, скажімо, твір у стилі Ірени Карпи або Макса Кідрука?
ШІ: Жодних проблем. Ось анотації та уривки з книжок, які я міг би написати у стилі сучасних українських авторів.
«Післясмак яблук» — у стилі Софії Андрухович“…у її сні знову з’являвся сад — не той, що в дійсності, а в уяві дитинства: надто зелений, надто теплий. Пальці матері пахли яблуками. І тиша, що осідала на плечі, як пам’ять, якої не мала б мати…”
У центрі — жінка, яка розплутує фрагменти родинної історії у місті, де минуле ніколи не лежить спокійно. Це повільний, атмосферний роман, де час розповзається, як розлите чорнило.
«Мох і тиша» — у стилі Тараса Прохаська“…гриби не бояться війни. Вони живуть за іншим календарем. У цьому й полегшення. Бути частиною чогось, що не потребує твоєї участі…”
Герой — лісник, який більше говорить із пнем, ніж із людьми. Роман — це простір тиші, де пауза важить більше за слова. Про межу між людиною і світом, яка стирається, коли ти довго мовчиш.
«Київ, якого не було» — у стилі Макса Кідрука“Коли Лада відкрила двері станції «Університет», GPS зник. Це означало лише одне: вони ввійшли в зону втручання...”
2047 рік. Київ — місто-алгоритм. Група айтішників розплутує змову навколо коду, що може редагувати минуле. Стрімкий, інтелектуальний трилер з техно-передбаченнями і багатошаровою інтригою.
«Цукор і пістолети» — у стилі Ірени Карпи“Мені подобаються тільки ті чоловіки, які бояться зізнатись, що читають Пруста. Вони чесніші. Хоча б із собою.”
Іронічна дорожня проза про художницю й політика, які намагаються втекти від себе, але в Ісландії знаходять тільки холод і власні комплекси. Секс, терапія, галюцинації — і трохи рому з лимоном.
«Хроніки марґінала» — у стилі Сергія Жадана“Після війни не було тиші. Була тиша з присмаком бензину. Пахла, як втомлене місто. Харків. Серце, що забули вимкнути.”
Хроніка людських уламків: волонтери, вчорашні студенти, сьогоднішні бармени. Поетична урбаністика, де кожна сторінка — як розбитий келих із шаурмою всередині. Історія про те, що вижити — це теж революція.
«Розвідник з Подолу» — у стилі Андрія Кокотюхи“Сигарети були в кишені, пістолет — у рукаві. Те, що він бачив у вікні, нагадувало фільми з 90-х. Але це був 2025-й. І ніхто не знімав камеру.”
Київ, кінець травня. Спецоперація на Подолі. Колишній міліціонер, що став приватним детективом, має розкрити вбивство, якого нібито не було. Динаміка, діалоги, темний гумор і вулична правда.
booxters: Це вражає. Але чи означає це, що письменникам більше нема чого робити?
ШІ: Аж ніяк. Я — інструмент, а не автор. Я можу надихати, допомагати, створювати чорновики, але справжній голос належить людині. Найкращі тексти народжуються не з коду, а з досвіду.
booxters: А якщо читач хоче книжку спеціально для себе — скажімо, роман про пригоди дівчини з Чернівців, яка потрапила в постапокаліптичний Львів і відкрила там кнайпу з привидами?
ШІ: У мене вже є план для сюжету, 12 варіантів фіналу і пропозиції щодо обкладинки.
Спочатку я злякалась: невже дійсно весь книжковий ринок може отак просто зникнути, автори, художники, видавчі..., і кожен читач самостійно зможе за лічені хвилини створити собі книгу за індивідуальним замовленням?!
Але потім я подумала: так, дійсно, ШІ не втомлюється, але й не переживає. Він знає слова, але не знає болю. Він пише з уяви, але не має пам’яті.
Штучний інтелект не замінить автора. Він — інструмент, може допомогти, надихнути, створити перший драфт. Але голос, від якого мурашки — завжди буде людським.
Отримуй інформацію про новинки
