Кошик
Thumbnail Image 1

Бурштин

Захоплюючий роман Василя Тибеля, відзначений премією міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2018),— чи не найперша в українській літературі спроба поглянути на «бурштинову проблему» на Поліссі в людському, а не політичному вимірі. Віртуозно збудований сюжет, що обертається навколо «сонячного каменя», динамізм оповіді, органічне використання «народної демонології», відчутний зв’язок із «наївним мистецтвом» — все це не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача.

Жанри: Детективи Пригоди Сучасні українські автори

Добірки: Читаємо у травні Коронація слова - переможці та призери З ТОП-продажів "Книжкового арсеналу-2019"

  • ISBN 9786170939227
  • Видавець Фабула
  • Мова ua
  • Кіль-сть сторінок 352
  • Рік випуску 2018

Відгуки про книгу

Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Купити книгу

65 грн

Доступно у форматах

epub
pdf

Скачати уривок

Після покупки книгу можна буде скачати в зручному форматі необмежену кількість раз.

Про автора

Василь Тибель

Василь Тибель (1961) народився в селі Велике Поле Березнівського району Рівненської області.

Також у цій добірці

Ця книга не для любителів екшену - хоч в анотаціях пишуть і про детектив, і про трилер, і про 5 загадкових смертей. Ця книга не розвивалка для підлітків - хоч і є драматичною історією дорослішання 13-річного хлопця в Америці 60-х років. Ця книга не для поціновувачів мелодрами - хоч любовних ліній багато, вони світлі, пристрасні, банальні і трагічні одночасно. Ця книга не для фанатів історії - хоча Друга Світова війна та її наслідки має величезний вплив на життя головних героїв. Ця книга не про релігію - хоча Ви багато дізнаєтесь про нюанси життя родини пастора-священика Методистської церкви та прочитаєте описи не однієї проповіді. Ця книга не про дискримінацію - хоча тут є булінґ, бідні, багаті, чорношкірі, індіанці, гомосексуалісти та жінки, що борються за свої права. Ця книга - про ВСЕ це разом. Вона для всіх, але не всім припаде до смаку. Така книга - що одночасно питає в тебе поради, оцінює тебе та дає надію. Вона описує жахливі події - і майже кричить “Дивись, якщо вони вижили, витримали після аж такого, невже ти не зможеш? Невже тобі не стане сил вибачити, невже ти не зможеш жити знову, жити яскраво, жити для себе та інших? Невже ти думаєш, що тобі найгірше за всіх?” І ти можеш або погоджуватись, або сперечатись. Ти можеш бути слабким для того щоб простити, можеш як мама героя - втекти на якійсь час та бажати помсти. Ти можеш бути сильним, щоб щиро вибачити та сказати, як тато Френка “Я так втомився від злості, синку”. Або навпаки, вважати сильною людину, що захищає себе та родину, а слабкою - ту, що хоче миру та закінчити особисту війну. Ти захопишся книгою, як голлівудським блокбастером, або будеш пропускати багаточисельні сцени релігійної тематики. Ти знову згадаєш, що Бог завжди поряд, ніколи не зрадить, що ти ніколи не один. Ти знову зрозумієш, як багато люди роблять заради того, щоб знайти іншу єдину свою людину і не бути ніколи одному, і як багато потім потерпають від зрад та нелюбові. Точно покопирсаєшся в собі, в голові та думках, в своїх відносинах або в історіях близьких, щось обов’язково покритикуєш. Або просто будеш разом з головним героєм вираховувати вбивцю та насолодишься детективною складовою. Але ти точно не будеш байдужим. І ще - головне, знову впевнишся, що треба бути вдячним за все у своєму житті. Бо навіть погане колись закінчується - і в результаті ти отримуєш або щастя, або урок.
Гарна книжка. На мій смак найкраща у Роздобудько )
Велика родина, багато поколінь, красивий дім мрії, з шикарною верандою. Ідеальна картинка життя американської сім'ї. Але... Завжди це "але" виводить нас за межі спокою. Кожен член родини - має свою роль у розвитку історії. Оцінки цієї ролі - залежить від критеріїв оцінювачів. Для когось - це ідеальна блакитна гойдалка, для когось - страшенно спаплюжена дерев'яна. Для когось - це історія незвичайного кохання, яке почалось "одного зеленого дня", для іншого - це нав'язана незворотня хворобливазалежність. Кожному своє. Читайте, оцінюйте самі.

Артем Бойко

Креативний директор Slupsky Event Management
Роман, который заставил меня соверешнно иначе взглянуть на историю нашей страны и по-настоящему оценить её Независимость (как бы пафосно это не звучало). Роман, который впервые показал мне, что украинский язык богаче и сочнее русского, хоть я всю жизнь думал наооборот. Роман, который, как мне кажется, должны прочитать все жители нашей страны, просто для того, чтобы понимать её историю.
Ще одна сага (до речі, дуже люблю цей жанр) – але вже в нашому, українському світі. Старий Яків бачив на своєму віку все – революції, війни, репресії, зміни влади. Але не це головне. В нього – свій світогляд, простий та геніальний у своїй простоті. Він завжди чекає на весну. Навіть не так – він завжди знає, що буде весна. Така мудрість столітньої людини.
Книжки з картинками я не дуже люблю вже років 30, бо тексти для мене - важливіші. Отже, цю книгу не купувала - добра подружка вирішила, що мені зараз потрібно її прочитати.... Мода на скандинавське життя вже декілька років вирує в Україні, чим я дуже тішуся
По-перше, можемо бути спокійні, нашу золоту авторку явно не заберуть в Голівуд писати сценарії до фільмів, адже з хеппі-ендами у неї завжди все погано. Їх просто не буває в книжках Дашвар. По-друге, ну це ж добре, коли герої живуть на Хоревій або на Ентузіастів у Києві, приймають участь у подіях сучасності, вам легко зрозуміти їх реакції на ті чи інші обставини. Книга має багато персонажів з переплетеними сюжетами, але я навіть не можу вам назвати ім’я головної героїні, бо дізнаєтесь ви його, справжнє, далеко від початку роману. Вона живе, вона кохає, її зраджують, вона зраджує іншим та собі, шукає виходи, ображає тих, кого не повинна, дарує себе недостойним, виправляється, знову помиляється. 
Мені подобається, як вона описує свої відносини з навколишнім світом. Вона дізналась про велику несправедливість близької людини - і не розізлилась, не образилась, не помстилась - а просто “… поховала людей, закидала землею і квітами, наказала занімити навіки”. Всіх людей - рідних, друзів, колег та випадкових зустрічних. Себе теж. Була безкомпромісною в цьому, відстороненою, іноді безжальною в своїй чесності. Бо “після того, як ти вбиваєш в собі людину, ти вб’єш іще багато людей”. Це була її відповідь на виклики життя. І воскресила тих людей вона тільки після… Читайте самі ;) Просте описання простого пересічного життя простих людей - ось про що книга. … Але ж як віртуозно Люко Дашвар припечатує фразами типу “Я обіцяв тобі, жінко, що будемо з тобою жити по-людські. Але ж зрозумій, по-людські, це не значить по-чесному, це значить - як всі інші”. Або “‘тато, коли депресує, каже, що останнього героя можна знайти завжди, а останнього покидька - ніколи, бо покидьків - незліченно, кінця-краю їм нема!” Ось такий – простий роман з дуже непростими думками. Будете читати?

Раніше переглядали

Вхід на сайт