Кошик

Інна Кузьмич


Скажи мені, які твої улюблені книжки, і я скажу, хто ти :)

Цей перелік зовсім неповний - можу довго говорити про книжки, що справили на мене враження. Але це мій справжній read-лист - книжки, які я перечитую. Які тією чи іншою мірою вплинули, і продовжують впливати, на моє усвідомлення світу. Отже, відкриваю душу :)

Мій readліст

Це про добро і зло. Про справжній талант і справжнє кохання. Про силу і слабкість людських душ. Про вічне. Геніальний роман геніального майстра.
"Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад - не читати їх". Ця книга дозволяє по-іншому усвідомити життя та обрати правильні цінності та пріоритерти. Не знаю, чи включена вона до шкільної програми, але впевнена, що саме на таких творах слід виховувати дітей. Читати обов'язково всім!
"Скарлетт - це не про мене. Чи про мене?.. … Подумаю про це завтра ;) Мій улюблений роман про справжню жінку, справжнього чоловіка, справжнє кохання. Скільки разів читала, стільки й ридала ))"
Своєрідна книга - буденно про будні Небесної Канцелярії та особливості роботи янгелів-охорнців )) Захоплює з перших рядків і тримає до кінця. Це та книга, коли вже глупа ніч, зранку на роботу, а ти такий: "Ну ще одну главу", а потім: "Ну ще одну". До речі, знаєте звідки у людей ямка над верхньою губою? Це коли дитинка народжується, вона ще пам'ятає і знає всі тайни про світобудову, а її янгол прикладає їй пальчика до губ та каже: "Шшшшш..." ;)
Правдива історія про один з найбільш відчайдушних і небезпечних вчинків ХХ століття. Яскрава особистість, вражаюча сила духу і тіла. Невже це дійсно під силу людині?!. Книга мені дуже сподобалась, а сама історія справила враження і запала в душу. Рекомендую.
Я люблю творчість Діни Рубіної, її вишукану мову, особливо як вона пише про міста. Але саме цей роман залишив у душі такий особливий шлейф після прочитаного. Можливо тому, що йдеться про Київ, про такий, знаєте, рідний Київ навіть не дитинства, а трохо раніше, до історії якого хочеться доторкнутися, з жителями якого, хочеться познайомитись, бо це особливі люди найособливішого міста на землі. Важко пояснити, кияни мене зрозуміють. А ще це трохи філософська, трохи містична, ніжна історія дівчини з особливим даром. Про неї, та небайдужих їй людей.
Легка і добра книга, проста мова, французький гумор. Книгу варто читати підліткам, щоб краще розібратися у свєму внутрішньому світі, батькам підлітків, щобо любити своїх дітей незважаючи ні на що, та взагалі всім, хто вірить в добро, а особливо тим, хто не вірить ))) Вона коротка, на один вечір, але не проходить безслідно
Вражаюча книга. Про місце жінки у мусульманському світі. Про війну в Афганістані. Найбільше вразило те, що всі події відбуваються в кінці ХХ століття, навколо цивілізований світ, а там - паралельна реальність! Як??. Ми бігаємо на перші побачення, а там жінки бояться вийти з дому! Важка книга, але варта прочитання, розширює світогляд та змушує цінити те, що маєш.
Сторічна історія родини, в якій самотність і доля сягаючи з невідомих глибин передається нащадкам. Містичний роман про мудрість життя. Дуже люблю цю книгу. Вперше прочитала її у досить юному віці, і була приголомшена - прямо фізично відчувала, як розширюється свідомість ))
Летом по дороге на море решили проехать по Трансильвании - замок Дракулы, Трансфогараш, все такое, там мы еще не были, а фотки в интернете прикольные, хотелось увидеть своими глазами. И вау. Это был тот случай, когда увиденное превзошло ожидание. Причем не замок, который вроде как был целью путешествия, а именно Румыния - природа, горы, безумно красивая дорога, сказочные деревушки, города, эти розы повсюду... даже цыгане красивые. Ну и меня поразил город Брашов - городок с картинки у подножья гор. Мы просто проезжали сквозь него, даже не сфотографировали, но он запечалился в памяти. Показался, мне, настолько уютным и своим (может, правда, зов крови...), и не отпускала мысль, как оно, пожить вот в таком крохотном провинциальном, будто акварелью нарисованном, городишке с мощенными улочками, с нереальным пейзажем 360 градусов, вот эти все милые старушки на крылечках с чашечкой кофе, и старички с задумчивыми взглядами... И тут, спустя какое-то время, попадается мне книжка. Девушка с магнитами. Сначала на обложку обратила внимание - вот же он, мой нарисованный город из летнего воспоминания! Читаю аннотацию: автор из Кишинёва переехала жить в... Брашов!!! (Я же про этот город даже не слышала никогда раньше, а тут только увидела, и сразу книжка про него!) Ну и работает продавцом в сувенирной лавке на центральной туристической улочке. Наблюдает за туристами из разных стран, общается с местными... Интересно. Интересно, как причудливо складывались судьбы людей, так или иначе связанных с этими территориями. Бессарабия, Буковина, Венгрия, Австро-Венгрия, Карпаты, Румыния, Советский союз, войны, департации, репатриации, передачи земель, смена режимов и властей, воссоединения... Смешение национальностей, культур, традиций, языков, религий... За всеми этими событиями - люди, семьи, друзья, истории, жизни... Книга наполнена любовью к людям. И любовью к жизни. И умение видеть и радоваться мелочам. И да, если человек живёт в гармонии с собой, ему везде будет хорошо. В общем, проглотила за пару часов. Легко и непринужденно, как с подружкой поболтала
Спішу поділитися враженнями від щойно прочитаної книги. «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте. Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую. І з нетерпінням чекаю на продовження.
«Вибір є завжди, питання чи він того вартий». Історія про те, як легко людина може укладати угоди з власним сумлінням, виправдовуючи свої щоразу зловісніші вчинки та поступаючись принципами. Головний герой однозначно викликає відразу. І при цьому з нетерпінням чекаєш кожного наступного повороту сюжету, сподіваючись, що ось зараз він зупиниться, зараз вчинить правильно, бо десь же має бути та межа. Але ні. Книга класно написана, персонажі натуральні, діалоги правдиві й невимушені, захоплюючий сюжет, що розгортається за усіма законами жанру. Приємно, що в сучасній українській літературі з’являються такі якісні твори.
Уявіть, одного дня в одній окремо взятій країні люди перестають помирати. Здавалося б, можна порадіти, але це виявляється набагато химерніше, ніж могло б здатися на перший погляд. Бо підриває всі можливі суспільні устої. Схаменувшись, смерть повертається, але змінює правила – відтепер вона надсилатиме конверти з повідомленнями про свій прихід за тиждень. Ну щоб людина встигла підготуватись, налаштуватись, завершити свої земні справи. І тут дуже цікаво, як по різному можуть поводитись люди, знаючи, що їм залишились лічені дні. Аж раптом щось йде не так, і один конверт весь час повертається до відправниці... Окремо хочу сказати про мову, якою написано книгу. Вона дуже незвична, сповнена архаїзмів, дикуватих оборотів й задовгих речень. До того ж майже без розділових знаків і абзаців. На почату текст здається важким для сприйняття, але варто вчитатися й цей нескінчений потік історії захоплює й накриває з головою. Сам Сарамаґу коментує, що Це смерть пише твір, історію свого кохання, розкриває перед читачем свою душу, звідси химерний синтаксис і архаїчна лексика. Не дивно, адже смерть уже тисячі років обіймає посаду, вона бачила багато на своєму віку, тому не можна звинувачувати її в такому.
Свого часу ця історія справила на мене враження. Гра на виживання. 100 учасників, молодих хлопців, йдуть заздалегідь визначеним маршрутом. Але варто комусь зупинитися, чи просто сповільнити ходу, на нього чекає розстріл. До кінця дійде лише один й він отримає все. Кожного разу, як беремо участь у черговому трейл рані чи пригодницьких перегонах, згадую цей роман і уявляю себе у цій грі )
Є книжки, які чудово пасують до ранкової кави і залишають по собі настрій на цілий день. Є книжки, які хочеться взяти з собою в дорогу. Є книжки, які читаєш, щоб розслабитися та переключити мозок. А є книги, які живеш. Отак я прожила Щигля, і ця книга тепер частина мене, мого життя. Про речі у житті людей, про мистецтво, про любов, про добро і зло... Роман не дає відповідей на питання про вічні цінності, скоріше породжує їх, наштовхує на роздуми.
Отримала величезне задоволення від прочитання. Події відбуваються у студентському містечку у холодному засніженому Вермонті. П'ятеро друзів, студентів-філологів, що вивчають давньогрецьку мову та тримаються осторонь звичайного студентського життя, адже вважають себе інтелектуальною елітою та сповнені відчуттям власної обранності. Вони читають в оригіналі Гомера, цитують Ілліаду, ведуть філософські бесіди й шукають межі людського розуму. І вже на перших сторінках роману вони холоднокровно та сплановано вбивають одного зі своїх товаришів. Весь подальший сюжет - осмислення, через багато років, подій, що призвели до цього жахливого вчинку і того, яким чином цей злочин вплинув на їхнє подальше життя. Блискучий глибокий психологічний роман, який буквально проживаєш разом з героями. І який ще довго потім не йде з голови.
Це перша з чотирьох книг циклу «Неаполітанські романи». Почнімо з того, що я обожнюю Італію. Навіть ту, що без прикрас. Саме в такому місці, у бідному районі Неаполю 50-х, відбуваються події. Історія двох подруг, що пронесли цю дружбу із дитинства і через все життя. І так, звичайно, суперництво, заздрощі, хлопці, і при цьому відчуття неймовірної духовної близькості і потреба одна в одній. І так, все дуже емоційно, це ж італійці! Гарна книга, атмосферна, торкає за душу, викликає спогади, якусь, навіть, ностальгію за дитинством. Рекомендую.

Підпишись на новини

Отримуй інформацію про новинки

Вхід на сайт