Мій readліст

Назва роману було обрано тому, що при цій температурі самозаймається папір. Бредбері розповідає про тоталітарне суспільство, в якому література знаходиться під забороною, а пожежні повинні спалювати всі заборонені книги, які виявлять, разом з власниками будинків. Романи-антиутопії популярні в часи суспільних змін, тому зараз актуально його перечитати. Особисто мене вражає як автор багато передбачив: тотальне телебачення, захоплення серіалами, інтернет, рекламні носії, медичні прибори. Кожний раз, зустрічаючи описи в тексті, думаю “як таке можливе, текст 1953 року”!

Сімейні саги – як популярні нині серіали. Коли читаєш про життя декількох поколінь однієї родини – це як підглядаєш у замкову шпарину дома з підручником історії у руках. Змінюються часи, епохи, настрої, війни, правителі та кордони – а люди живуть, закохуються, розстаються, багатіють та все втрачають, народжують дітей та намагаються бути щасливими. Маленькі людські трагедії перемішуються з трагедіями світовими. США, роки Великої депресії, війни, ку-клус-клан, шикарне життя та бідність поряд.

Триста емоцій, кожен побачить свою. Не повірю, якщо скажете, що не знайшли бодай одну строчку, яка б запала в душу настільки, що потім цитуєш її при нагоді напам’ ять і думаєш – це ж про мене, це ж я міг написати.

Самотність у мережі. Бікіні. Януш Леон Вишневський. Це дві різни книги. Про два різні світи, про різні часи, про різні проблеми. Переписка у Інтернеті та розбомблений Дрезден. Думки самогубця та випробування ядерної бомби. Але про одне і теж. Про кохання та людяність в тяжких обставинах. Читайте та емоціонуйте, воно того варте.

І знову – спочатку прочитайте книгу! Швидко, захоплено, за два вечори. Іноді поглядаючи на свого супутника/супутницю з думками “А він/вона могли б таке зробити? А чи є між нами такі ж таємниці”. Ще цікавіше стане, коли дочитаєте. І дуже прискіпливо будете обирати подарунок на наступну річницю подружнього життя. Потім вже (якщо забажаєте) – подивитесь фільм.

Цю книгу переведено багатьма мовами світу, внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей. Сонячний український письменник розповідає історію простих українських підлітків з таким неперевершеним гумором та глибиною, що дорослим не соромно позичити цей дитячий роман та щиро посміятися, відключившись від серйозного дорослого життя.

Згодна - книга дійсно одна з найкращих у Ірен. І одна з перших, яка заставила почати читати сучукрліт. Є вже і продовження.

Самотність у мережі. Бікіні. Януш Леон Вишневський. Це дві різні книги. Про два різні світи, про різні часи, про різні проблеми. Переписка у Інтернеті та розбомблений Дрезден. Думки самогубця та випробування ядерної бомби. Але про одне і теж. Про кохання та людяність в тяжких обставинах. Читайте та емоціонуйте, воно того варте.

Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. Гей, дівчата, а ну кажіть, ви який гріх? Може Ревність чи Лінь? Лють або Жадоба? Насолода або Ненаситність? Чого це всі зашарілися, чого це не про вас? Рекомендую обирати Хтивість та читати роман ;) Авторка вважає, що всі гріхі - то гарнюні-дівчата і що Хтивість - найголовніший гріх, бо ж чому б вона призначила цю гріхиню головною героїнею? ;) Звісно, книга наповнена банальними історіями - як людина грішить і як потім розплачується за свій гріх. Банально - не значить не цікаво, банально - значить, що всі ми є учасниками таких історій. Цікаво ще й тому, що живуть згадані красуні-дівчата-гріхині у квартирі на Саксаганського та спонукають людей грішити у нашому рідному сучасному весняному Києві. І все в них виходить прекрасно - бо люди грішать та бажають грішити далі - але тут Хтивість закохується і починається... Кохання, звісно, перемагає в кінці кінців. Because all you need is love. Але всю книгу якось іде приспів, що гріхи - то не так вже і погано, і вони - рушійна сила еволюції, і без них ми б так повно не відчували те добре, що маємо. Не згодна з цим, іноді ціна розплати за гріх - ну дуже висока, не вартує він таких жертв. А радіти життю, щастю, своєму коханню можливо і без порівнянь.... І творити - від натхнення, а не заздрості... Можете зі мною не погоджуватись. PS Авторка дуже любить та поважає Київ, правильно оцінює не рідне для неї місто - за що їй окреме дякую. Читайте!

Що було б з США, якби не вбили Кенеді? Що було б з героєм роману Джейком Еппінгом та його коханою? Що, якби не… – як часто всі ми задаємо це питання собі. Ніхто не може знати напевно. Але кожен – дуже хотів би знати. Як завжди у Стівена Кінга – ви не знайдете відповіді на запитання – але захоплено будете шукати її всі 700 сторінок роману. До речі, не дивіться серіал, спочатку прочитайте книгу.