Цього року 9 вересня святкуємо 250 річницю від дня народження Івана Котляревського – одного із найбільш значущих і, до того ж, найбільш дотепних, українських літературних діячів.
Так, ще зі школи всім відомо, що Еней був парубком моторним, а Юнона – суча дочка ))) Як і те, що саме «Енеїда» Котляревського стала першим літературним твором, написаним народною українською мовою. Як трапилося, що цей серйозний солідний чоловік, що дивиться на нас з небагатьох відомих портретів, ще й на службі в Російської імперії, в часи, коли питання розвитку української культури та української мови не стояло як таке, став засновником української літератури?! Ще й яким! Зібрали цікаві факти, які ви навряд знайдете в шкільних підручниках.
Все розпочалося, як часто буває, з нещасливого кохання. У 25-річному віці після навчання у Полтавській духовній семнарії, Котляревський працював учителем в одного пана в Золотоноші й до безтями закохався у його юну племінницю Марію. І хоча до Котляревського дуже добре ставилися в цій родині, дівчина була вже обіцяна іншому, про що й повідомили молодого закоханого вчителя. Той негайно покинув маєток, вчителювання та цивільне життя й пішов в до армії. На цілих 12 років. Сім’ї він так і не створив, але молодість, кажуть, мав бурхливу ;)
Будучи прапорщиком на службі в Російській імперії, Іван Котляревський полюбляв проводити час у веселій компанії друзів за вином та картами, рясно приправляючі ці вечірки народним українським гумором та сороміцькими жартами. Друзі згадували, що Іван був дуже вправний до віршів та римування і часто жартома декламував власні вірші про походеньки козака Енея. Вони стільки разів їх чули, що знали напам’ять, записували, поширювали в колах тодішньої інтелегенції.
Самому Котляревському тоді й на думку не спадало видати свій твір, написаний «малоросійською мовою» та пропитаний досить грубим бурсацьким гумором, і він був справді обурений, коли багатий конотопський меценат Максим Папура у 1798 році видав перші три частини твору без його відому. Помста була своєрідною – він помістив Папуру, а разом з ним й усіх майбутніх книжкових піратів, до пекла:
Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорому, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.
Перше видання "Енеїди", 1798 р.
Виданий твір здобув неабияку популярність, і автор, усвідомивши важливість розпочатої справи, швиденько пише наступну, четверту частину, планує написати п’яту і шосту. Повністю «Енеїда» писалася 26 років. Завершений твір з шести частин був виданий у Харкові у 1842 році вже після смерті Котляревького.
З армії у відставку Котляревський пішов у чині капітана "з правом носіння мундиру". Це давало меншу зарплату, ніж у звичайного цивільного чиновника, але він не хотів розлучатися з мундиром. 25 років він віддав службі наглядача будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві. Коли цар Олександр І захотів у 1818 році нагородити за громадські заслуги відставного капітана Котляревського цивільним чиновницьким титулом, полтавські чиновники відказали, що це буде образою для нього, і набагато кращою винагородою буде чин майора. Так і зробили.
Декілька років очолював Полтавський театр. У 1818 році входив до складу Полтавської масоноської ложі "Любов до істини".
А ще дослідники сходяться на тому, що в Котляревського була таємна покровителька. Він був одним з активних діячів Полтавського таємного товариства «Товариство малоросійське» на початку ХІХ століття. Після повстання декабристів проводилося розслідування, але йому дивом вдалося уникнути покарання. І, начебто, є свідчення, що Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила. Науковці проаналізували його оточення та дійшли висновку, що найвірогіднішою кандидатурою була Варвара Рєпіна, дружина генерал-губернатора Миколи Рєпіна.
На старість Іван Петрович тяжко хворів, і на сімдесятому році життя тихо згас. Задовго до смерті він відпустив на волю кріпаків – 6 душ, будинок заповів економці, а все інше майно роздав далеким родичам і приятелям… Прямих нащадків по собі не залишив.
На його могилі в Полтаві на пам’ятнику було написано: “Майор Котляревский, сочинитель малороссийской “Энеиды”. Через 100 років пам'ятник оновили і згадка про військовий чин зникла.
Кажуть, що "Енеїда" Котляревського була навіть в бібліотеці Наполеона.
Українці, вони такі. Пишаймося :)
З ілюстрацій до "Енеїди" А.Базилевича
І.Котляревський, "Енеїда. Наталка Полтавка", читати в електронних форматах, epub, fb2, pdf
Отримуй інформацію про новинки
