За майже 45 років літературної діяльності він написав 55 романів, 5 наукових книг та понад 200 оповідань! Продано понад 350 мільйонів примірників його книг. Такою кількістю екранізацій не може похвалитися жоден з живих письменників! І він продовжує писати. Сьогодні йому 70! Король жахів! Стівен Кінг.
Ви тільки уявіть, яка фантазія має бути в людини, щоб стати автором стількох неповторних, непересічних та захопливих сюжетів! Яким майстром слова – щоб півстоліття тримати читачів з усього світу у напрузі!
Ми підібрали цікаві факти з життя Стівена Кінга, про які ви, можливо, не чули ;)
Ось наприклад, чи відомо вам, що він страждає на трискайдекафобію (ми й слова такого не знали) – страх числа 13. «Число 13 завжди викликає в мене відчуття, ніби хтось водить старим крижаним пальцем мені по спині. Коли я пишу, я ніколи не зупиняюсь на сторінці 13, або тій, що ділиться на 13; я просто продовжую друкувати поки не дістануть до безпечного номера. Я завжди переступаю останню сходинку моїх задніх сходів, щоб перетворити 13 сходинок на 12. Врешті решт, десь до 1900 року на англійську шибеницю вели саме 13 сходинок. Коли я читаю, я ніколи не зупиняюсь на сторінках 94, 193 або 382, оскільки їх цифри в сумі дають 13.»
Батько письменника пішов з дому, коли тому було 2 рочки – вийшов за цигарками і не повернувся. Фантазія Стівена малювала йому страхітливі картини того, що могло статися з батьком. Вже у дорослому віці він з’ясував, що батько просто пішов до іншої родини та прожив довге життя у сусідньому містечку. До речі, події більшості творів Кінга відбуваються у його рідному штаті Мен.
У дитинстві Стівен багато хворів, часто залишався вдома та багато читав. Улюбленими жанрами в хлопця були комікси та жахи.
З майбутньою дружиною, Табітою, Стівен Кінг познайомився в коледжі. Через три роки в них вже було троє дітей. Щоб їх прогодувати, Кінгу доводилось працювати у пральні. В цей час він написав «Нічну зміну» та «Іноді вони повертаються» - писав ночами та під час обідніх перерв.
Відомим Кінга зробив його роман «Керрі» (1974), чернетки якого випадково знайшла у смітнику дружина письменника. Вона й наполягла на закінченні роману. Права на цей роман були продані за 400 тисяч доларів. Ці гроші дали можливість Кінгу не шукати підробітки, а повністю присвятити себе улюбленій справі.
Якось Кінга звинуватили в тому, що він не пам’ятає як писав Томінокерів, маючи на увазі надзвичайну «плодовитість» письменника, мовляв неможливо пам’ятати таку кількість творів. На що Кінг визнав, що це правда, і він дійсно не пам’ятає як писав багато зі своїх романів 80-х, включно з Куджо, через проблеми з алкоголем. Наприкінці 80-х при підтримці родини письменник зумів кинути пити і з того часу не торкається алкоголю.
В одному з інтерв’ю він зізнався, що найбільш автобіографічний з його персонажів - Джек Торренс (Сяйво). Під час написання роману він пив так само багато, як Джек. Так само, як Джек, героїчно боровся зі своїми демонами.
У 1999 році Кінг пережив автомобільну аварію, яка мало не коштувала письменникові життя – на нього наїхав мінівен, водій якого відволікся на свого собаку. Кінг був серйозно травмований, протягом тривалого часу виходив з того стану, довго не міг ходити, сидіти, писати. Й так само морально дуже тяжко переживав свій стан. Медсестрам, які доглядали його, було суворо заборонено жартувати на тему Мізері.
Книга «Лють» була вилучена з продажів на вимогу автора після того, як в Канзасі почались реальні випадки стрілянини в школі, і в одного з хлопців, який застрелив трьох своїх однокласників, знайшли в портфелі цю книгу.
Колись Кінг сказав своєму приятелеві Нілу Гейману, що якби він мав шанс почати життя спочатку, він не став би нічого змінювати. Окрім своєї появи в рекламі American Express. «Я ніколи не дозволяв використовувати своє ім’я у комерційній рекламі - єдиним виключенням стала реклама American Express, та й та давно. І – Бог свідок! – як це все було глупо! Мене вдягли у смокінг, посадили на руку опудало крука, й примусили позувати в якомусь замку, що продувався всіма вітрами. За словами одного мого друга, я був схожий на круп’є казино з язичницьким талісманом у вигляді птаха» (Ярмарок нічних жахіть).
Одного разу Кінг був прийнятий за вандала, коли почав підписувати власні книжки під час незапланованого візиту до австралійського книжкового магазину.
Кінг відомий поціновував рок-музики. Якийсь час він навіть грав на ритм-гітарі в рок-групі «Рок-Боттом-Рімейндерс», до якої входили лише письменники. Вони навіть проводили концертну діяльність.
Також Кінг був фанатом панк-групи «Ramones». Рефрен з їх культової пісні «Blitzkrieg Bop» став епіграфом до другої частини роману «Кладовище домашніх тварин». У відповідь «Ramones» написали пісню «Pet Sematary», яка була використана в однойменному фільмі.
Кінг не користується мобільним телефоном. Можливо, причини цього розкриваються в романі «Мобільнік»?
У своїх творах Кінг часто залишає «підморгування» для постійних читачів. Так, герої одного твору можуть згадуватись в іншому, якісь сюжети можуть переплітатись, місця подій повторюватись. А ще він іноді з’являється в епізодичних ролях у фільмах за його книгами: чоловік біля банкомату, розносник піцци, доглядач на цвинтарі тощо.
Письменник продовжує тішити своїх шанувальників. Протягом останніх років світ побачили романи 11/22/63, Країна розваг, Доктор Сон (продовження роману Сяйво), Містер Мерседес, Що впало, те пропало, та інші. Король жахів сповнений ідей і планів, отже світ чекає на нові твори улюбленого письменника 
Коли його питають, чому він пише такі жахливі історії, Кінг відповідає «Чому ви вважаєте, що в мене є вибір?».
А у вас вибір є - купуйте ліцензійні електронні книжки Стівена Кінга.
Отримуй інформацію про новинки
