Леонід Кононович

Леонід Кононович — перекладач, письменник, правозахисник. Народився та проживає в Київщині. За радянських часів йому не дали можливості здобути вищу освіту — його двічі виганяли з університетів за поширення правозахисної літератури, «небажання вивчати історію КПРС» та «за негативний вплив на молодіжний колектив». Він отримував і офіційне попередження від обласного управління КДБ за ст.62 ч.1 Карного кодексу (поширення націоналістичної літератури). Однак він самотужки здобував освіту та вчив французьку мову.

Ранній Леонід Кононович є автором екзистенційної прози (сер. 80-х років), яку відмовлялись видавати у ті часи. У середині 90-х років Леонід Кононович був знаний як автор іронічних кримінальних романів, які викликали шалену цікавість у читачів і були відзначені премією «Благовіст». Кононович написав більше 10 таких романів і 2003 року «проставив на цьому крапку».

Ранній Леонід Кононович є автором екзистенційної прози, яку відмовлялись видавати у ті часи (сер. 80-х років). Тому книжка цієї прози вперше побачила світ лише у 2004 році (новела «Повернення», мікророман «Зимова казка»), а 2008 року – друге доповнене видання «Повернення» (новела «Повернення», мікророман «Зимова казка» та новела-есе «Дерево»). Це проза, у якій переплелися проблеми самоідентифікації особистості, втраченого зв’язку поколінь, пошуки змісту у буденності. Радіо-п’єса за книжкою мала великий успіх у радіослухачів і кілька разів на їх замовлення повторювалась на українському радіо.

У середині 90-х років Леонід Кононович публікує у часописі «Сучасність» роман «Я, зомбі» — перший якісний український іронічний кримінальний роман, який викликав шалену цікавість у читачів і був відзначений премією «Благовіст». Кононовича називають «батьком українського кримінального роману» – за кілька років Кононович написав більше 10 таких романів і 2003 року «проставив на цьому крапку».

Одночасно з літературною працею з середини 90-х Кононович активно займається перекладами з французької, за що був відзначений стипендіями та премією Посольства Франції. В його перекладах українською були видані: Сартр, Камю, Екзюпері, Дюркгайм, Бодріар, Бланшо, Екзюпері та ін.

А найбільше визнання прийшло до нього за роман «Тема для медитації» та книжку короткої прози «Повернення», за які він був лауреатом національного рейтингу «Книжка року», премією імені Григорія Косинки та «Книжка року — 2014» рейтингу Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Леонід Кононович: Свого часу я не стільки зрозумів, скільки відчув причину неприязні між людьми. Заповідь «полюби ближнього, як самого себе», не є простою для розуміння. Не може любити ближнього той, хто не любить себе. У ближньому людина бачить себе. Якщо людина принижує іншого, вона бачить приниженою себе. Вона себе не любить.