Васи́ль Семе́нович Стус — борець за незалежність України у XX столітті, видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, Герой України.
Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко (18 листопада 1778 — 8 серпня 1843) — український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Детальніше
Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 — 10 березня 1861) — відомий український поет, письменник, художник.
Детальніше
Іван Франко — Прометей вітчизняної літератури, титан української прози, «мікроскопіст людської долі». Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. На сьогодні він є єдиним українським поетом, якого номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Франко випередив свій час на кілька поколінь, тому його романістика не втратила злободенності через століття.
Детальніше
Іван Котляревський (1769-1838) — український письменник, поет, драматург, засновник нової української літератури, громадський діяч.
Детальніше
Михайло Коцюбинський — видатний український письменник, громадський діяч, людина надзвичайного розуму, знавець дев’яти мов. Його ім’я вписано золотими літерами в історію української літератури. Микола Вороний, Павло Тичина, Іван Франко та інші сучасники митця високо поціновували його творчість. А вже у середині ХХ ст. режисер Сергій Параджанов зробив безсмертною повість «Тіні забутих предків», створивши за її сюжетом однойменний фільм. Кінострічка стала одним зі світових шедеврів кіномистецтва.
Детальніше
Осип Тадейович Назарук — український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.
Детальніше
Зростав і виховувався Сковорода в родині козака. Навчався в Києво-Могилянській академії, багато подорожував, побував у Польщі, Угорщині, Австрії (за деякими даними, також в Італії та Німеччині), опанував декілька мов, зокрема: латиною, давньогрецькою, староєврейською та німецькою. Знав як давню, так і новоєвропейську філософію. На початку 1750-х викладав поетику у Переяславському колегіумі, пізніше був також домашнім учителем. У цей період Сковорода написав «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной». Однак через новаторські педагогічні методики і відмову вчити по-старому був звільнений з колегіуму. У 1759-1769 роках викладав вже у Харківському колегіумі. Власна позиція з низки богословських та філософських питань спровокувала появу ненависників, плетіння інтриг, через що він і втратив посаду.
У наступні роки Сковорода здебільшого вів життя мандрівника, блукаючи Слобідською Україною, зупиняючись у селянських хатах. Він відмовлявся від пропонованих йому посад і занять, присвячуючи свій час повчанню людей моральності. Праці філософа за життя не друкувалися.
Детальніше
Остап Вишня (13 листопада 1889 — 28 вересня 1956, Київ) — український письменник, гуморист і сатирик. Справжні ім`я, по батькові, прізвище — Павло Михайлович Губенко.
Детальніше
Панас Мирний (справжнє ім’я — Панас Якович Рудченко) — український прозаїк та драматург. Народився 13 (1) травня 1849 р. у Миргороді, у родині бухгалтера. Коли Панасу виповнилося дев’ять років, його віддали на навчання до Миргородського парафіяльного училища, а через рік, після переїзду ьродини Рудченків до Гадяча, хлопець продовжив освіту в Гадяцькому повітовому училищі, яке закінчив у 1862 р. Цим й обмежилася освіта майбутнього класика української літератури. З 1863 року юнак починає служити канцеляристом повітового суду й паралельно збирає фольклор, пише поезії російською й українською мовами (перший його вірш, який зберігся до сьогодні, — «Мучить, давить моє серце…»).
Детальніше
Марко Вовчок — українська письменниця. Марко Вовчок — літературний псевдонім Вілінської Марії Олександрівни, за першим чоловіком — Маркович. Була знайома з Т.Шевченком, П.Кулішем, М.Костомаровим, І.Тургенєвим, Жулем Верном. Твори мали антикріпосницьку направленість. Описувала історичне минуле України.
Детальніше
Олесь Гончар — український письменник, літературний критик, громадський діяч, лауреат Шевченківської премії та володар звання Героя України. Твори письменника увійшли до «золотого фонду» української класичної літератури, а роман «Собор» став знаковим у доробку автора і приніс йому світову славу. Але цьому передували гостра критика з боку провладних осіб та кампанія проти видання й розповсюдження роману.
Детальніше
Іван Франко назвав Пантелеймона Куліша ключовою фігурою в українському письменстві того часу. Саме перу Куліша належить перший український історичний роман «Чорна рада», у якому оспівується козацьке лицарство. Тарас Шевченко у своєму листі до Куліша дякував письменникові за роман, називаючи його коштовним дарунком для вітчизняної літератури.
Детальніше
Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) — український письменник, поет, драматург. За життя світ побачили десять збірок його поезій, які уславили поета. Талантом Олеся захоплювалися його сучасники — Панас Мирний, Леся Українка та інші видатні культурні діячі того часу. Сьогодні ми продовжуємо із задоволенням читати твори великого митця, якого за значущістю нерідко порівнюють із Шевченком.
Детальніше
Ольга Кобилянська — одна з найвідоміших українських письменниць та активна громадська діячка. Її твори ввійшли до золотого фонду української літератури, їх видавали за кордоном та вважали справжньою літературною сенсацією.
Детальніше
Василь Стефаник — самобутній письменник-новатор, «співець селянської долі», один із найвизначніших українських новелістів. Його талант високо цінували колеги, особливо Іван Франко, дружбу з яким Стефаник підтримував усе життя. Натхненна творчістю новеліста, поетеса Леся Українка зауважила: «Він малює буденне життя сірого люду, але не тільки зверхні факти цього життя, а самий зміст».
Детальніше
Ірина Вільде (справжнє ім'я Дарина Дмитрівна Макогон; 1907, Чернівці - 1982, Львів) — українська письменниця. Лауреатка Шевченківської премії (1965). Внесена ЮНЕСКО до переліку відомих людей XX століття й другого тисячоліття.
Детальніше
Гео Данилович Шкурупій — український радянський письменник, поет і сценарист, представник напрямку панфутуризм.
Детальніше
Ольга Петрівна Косач, відома під псевдонімом Олена Пчілка (1849-1930)— українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка. Мати поетеси Лесі Українки.
Детальніше
Роман Іваничук (27 травня 1929-17 вересня 2016) — український письменник, політичний та громадський діяч.
Детальніше
Юрій Яновський (1902-1954) — український письменник та поет. Один із романтиків в українській літературі першої половини ХХ століття. Редактор журналу "Українська література" військовий журналіст.
Детальніше
Юрій Шевельов — один з найвидатніших інтелектуалів в історії української культури. Дитинство та юність провів у Харкові, жив під німецькою окупацією, був у таборах у післявоєнній Німеччині, викладав у Гарварді та Колумбії.
Детальніше
Тодось Осьмачка — поет і письменник, сучасник Багряного, Зерова, Підмогильного, ще один «ворог народу», який через утиски радянської влади був змушений спершу симулювати божевілля, а потім емігрувати.
Детальніше
Євген Гуцало — український письменник-шістдесятник, поет і журналіст. Один з небагатьох авторів, який зміг зберегти самобутність і сатиричність під час брежнєвського застою та продовжив писати після здобуття Україною незалежності.
Детальніше
Софія Яблонська (1907-1971) ― українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографка.
Детальніше
Гнат Хоткевич — бандурист, етнограф, театральний діяч, композитор і перекладач.
Детальніше
Віктор Платонович Петров (псевдоніми — В. Домонтович, Віктор Бер, Віктор Петренко та Борис Веріґо; 1894-1969) — український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог; доктор історисний та філологічних наук. Разом із Валер'яном Підмогильним започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії.
Детальніше
(08.06.1851–22.01.1920) Наталія Кобринська — письменниця, громадська діячка, перша українська борчиня за права жінок, зачинателька жіночого руху.
Детальніше
Наталя Кобринська — одна з перших феміністок Галичини. У своїх творах послідовно порушувала питання жіночої освіти, морального вибору та права голосу.
Детальніше
Анатолій Свидницький (1834-1871) — український письменний, фольклорист, громадський діяч, етнограф, краєзнавець Подфлля, один з перших передових педагогів-демократів. Відкривач демократичних шкіл в Києві. У педагогічній діяльності просував прогресивні методи вивчення грамоти. Був одним з перших популяризаторів творів Шевченка.
Детальніше
Микола Куліш — видатний український письменник і драматург, один із ключових представників літературного відродження 1920-х років.
Детальніше
Наталена Королева — українська письменниця, перекладачка та дослідниця, яка поєднала у своїй творчості європейську освіченість і глибокий інтерес до історії та культури. Народжена в аристократичному середовищі з іспанським корінням, вона обрала українську мову як мову своєї літератури.
ДетальнішеОтримуй інформацію про новинки
